Статус кандидата принципово відрізняється від чинного формату відносин Україна — ЄС. Згідно з Угодою про асоціацію, Україна на сьогодні є учасником Європейської політики сусідства, котра не передбачала членство як кінцеву мету партнерства. Натомість стату кандидата означає залучення України до політики розширення ЄС і реальні шанси на повноцінне членство.
"Для України статус кандидата на членство в ЄС дуже важливий з багатьох причин, — вважає Маріанна Фахурдінова, експертка аналітичного центру "Нова Європа". — З практичної точки зору, він стане важливим інструментом для відбудови України після війни та імплементації реформ, спрямованих на покращення життя громадян. Згідно з пропозицією Європейської комісії, після отримання статусу кандидата Україна зобов’язується запровадити сім реформ (здебільшого судові та антикорупційні) для того, щоб просунутись до наступного кроку інтеграції до ЄС — відкриття переговорів. Статус кандидата також дасть Україні доступ до певних фінансових інструментів ЄС і допоможе привабити європейських інвесторів після закінчення війни. Їх залученість у відбудову України допоможе запровадити найкращі європейські бізнес-практики.
Надання Україні статусу кандидата також є потужним сигналом підтримки для українців, які щодня боронять країну, кожен на своєму фронті. Водночас не тільки Україна, але й росія відчує, що 27 держав — членів ЄС підтримують Україну в боротьбі проти російської агресії, підтримують європейський вибір нашої країни".
— Яка процедура прийняття до Євросоюзу?
— Після отримання цього статусу країна-кандидат потроху починає готуватись до відкриття переговорів. Відкриття переговорів — це окреме політичне рішення, з яким повинні погодитись усі країни-члени. Процес переговорів — це час на запровадження найкращих європейських стандартів та практик у 35 різних сферах, спрямованих, передусім, на добробут громадян.
Після запровадження законодавства ЄС та імплементації відповідних реформ країна-кандидат та ЄС підписують договір про вступ цієї країни до Союзу. Після ратифікації він набуває чинності з моменту, визначеного у договорі. Тоді країна офіційно стає членом ЄС.
— Переговори проводяться у декілька етапів, — каже Олександр Калініченко, юрист-міжнародник, керівник проекту "Нотатки Атлантиста". — Граничні терміни переходу з етапу на етап не визначені. Наприклад, Північна Македонія (кандидат з 2005-го) та Албанія (кандидат з 2014 року) досі не можуть розпочати перемовини в рамках другого етапу.
Теми переговорів поділені на шість кластерів: основи; внутрішній ринок; конкуренція та інклюзивне зростання; зелений порядок денний та сталий зв’язок; ресурси, сільське господарство та згуртованість; зовнішні відносини.
— Коли Україна реально може вступити в ЄС?
М. Фахурдінова:
— Кожен кейс вступу до ЄС унікальний, тому не можна говорити про якісь універсальні часові рамки. Усе залежить від швидкості імплементації реформ та уніфікації законодавства країни-кандидата із законодавством ЄС. Виходячи з досвіду інших країн, увесь процес може зайняти приблизно вісім років. У випадку України цей процес може зайняти менше часу, адже Україна вже на 63% виконала Угоду про асоціацію з ЄС.
— Справді, кожен випадок унікальний і залежить від політичних рішень та потенціалу держави, — пояснює Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма". — Наприклад, Північна Македонія ще 17 років тому здобула статус кандидата на вступ до ЄС, та досі не змогла досягнути членства — спочатку через ветування переговорів на вступ до ЄС Грецією, яка була невдоволеною використанням назви країни "Македонія", а після перейменування держави процес зупинився через блокування перемовин Болгарією, спричинене суперечкою щодо прав болгарської меншини у Північній Македонії.
О. Калініченко:
— Найшвидшим вступ був для Швеції та Австрії (приблизно два роки). Остання країна, яка вступила в ЄС — Хорватія — отримала статус кандидата в 2004 році, перемовний процес щодо членства тривав з 2005-го по 2011 рік, а потім ще два роки пішло на підписання угоди про приєднання, національний референдум та ратифікацію угоди.
Польща отримала статус кандидата в 1994 році, перемовний процес щодо членства проходив у 1998 — 2002 роках, ще два роки зайняв етап схвалення звіту Єврокомісії та набуття чинності договором про приєднання країни до ЄС.
— Чи приймали вже до ЄС країни, в яких тривали війни?
О. Краєв:
— Велика Британія та Ірландія вступали в ЄС у 1973 році. Між ними відкритого конфлікту не було, але тоді тривало так зване лихоліття — майже 40 років боротьби між католиками й протестантами у Північній Ірландії, під час якого загинуло майже шість тисяч людей і ще 10 тисяч отримали поранення. Тобто йдеться про повноцінний внутрішній конфлікт. Та це зовсім не завадило державі стати членом Європейської економічної співдружності.
О. Калініченко:
— У 2004 році ЄС прийняв Кіпр — державу, уряд якої не повністю контролює свою територію. Республіка Кіпр формально вступила до ЄС у межах своїх міжнародно визнаних кордонів. Проте, як знаємо, з того часу право ЄС не застосовується у самопроголошеній "Турецькій Республіці Північного Кіпру".
Ірина Батюк
Kiedy Ukraina zostanie członkiem UE? Prognoza na przykładzie innych krajów
Ukraina otrzymała status kandydata do członkostwa w UE. Droga do pełnego członkostwa w UE może być albo długa, albo szybka. Na przykład Macedonia Północna uzyskała status kandydata do UE 17 lat temu, ale nie zdołała jeszcze uzyskać członkostwa. A najszybsze wejście do UE miało miejsce w przypadku Szwecji i Austrii (zajęło to około dwóch lat). Co czeka Ukrainę?
Status kandydata zasadniczo różni się od obecnego formatu stosunków między Ukrainą a Unią Europejską. Zgodnie z Umową Stowarzyszeniową Ukraina jest obecnie członkiem Europejskiej Polityki Sąsiedztwa, która nie przewidywała członkostwa jako ostatecznego celu partnerstwa. Status kandydata oznacza natomiast zaangażowanie Ukrainy w politykę rozszerzenia UE i realną szansę na pełne członkostwo.
Status kandydata do członkostwa w UE jest dla Ukrainy bardzo ważny z wielu powodów
- powiedziała Marianna Fakhurdinova, ekspert z think tanku Nowa Europa. - Z praktycznego punktu widzenia będzie ważnym narzędziem odbudowy Ukrainy po wojnie i realizacji reform mających na celu poprawę życia obywateli. Zgodnie z propozycją Komisji Europejskiej, po uzyskaniu statusu kandydata, Ukraina zobowiązuje się do wdrożenia siedmiu reform (głównie sądowniczych i antykorupcyjnych) w celu przejścia do kolejnego etapu integracji z UE - otwarcia negocjacji. Status kandydata da Ukrainie także dostęp do niektórych instrumentów finansowych UE i pomoże przyciągnąć europejskich inwestorów po wojnie. Ich zaangażowanie w odbudowę Ukrainy pomoże wprowadzić najlepsze europejskie praktyki biznesowe - dodała.
Nadanie Ukrainie statusu kandydata to także mocny sygnał poparcia dla Ukraińców, którzy na co dzień bronią kraju, każdy na swoim froncie. Jednocześnie nie tylko Ukraina, ale i Rosja poczują, że 27 państw członkowskich UE wspiera Ukrainę w walce z rosyjską agresją, popiera europejski wybór naszego kraju
- wskazała.
Jaka jest procedura przystąpienia do Unii Europejskiej?
M. Fakhurdinova: - Po otrzymaniu tego statusu kraj kandydujący zaczyna stopniowo przygotowywać się do otwarcia negocjacji. Otwarcie negocjacji to odrębna decyzja polityczna, z którą muszą się zgodzić wszystkie państwa członkowskie. Proces negocjacyjny to czas na wprowadzenie najlepszych europejskich standardów i praktyk w 35 różnych obszarach, ukierunkowanych przede wszystkim na dobro obywateli.
Po wdrożeniu prawodawstwa UE i wdrożeniu odpowiednich reform kraj kandydujący i UE podpisują porozumienie w sprawie przystąpienia tego kraju do Unii. Po ratyfikacji wejdzie w życie w dniu określonym w traktacie. Wtedy kraj oficjalnie staje się członkiem UE.
- Negocjacje toczą się w kilku etapach - mówi z kolei Ołeksandr Kaliniczenko, międzynarodowy prawnik i kierownik projektu w Atlanticist Notes. - Terminy przejścia z etapu na etap nie są określone. Na przykład Macedonia Północna (kandydat od 2005 roku) i Albania (kandydat od 2014 roku) nadal nie są w stanie rozpocząć negocjacji w drugiej fazie - dodaje.
Tematy otwartych negocjacji są podzielone na sześć etapów: podstawy; krajowy rynek; konkurencja i wzrost sprzyjający włączeniu społecznemu; zielona agenda i stała komunikacja; zasoby, rolnictwo i spójność; stosunki zewnętrzne.
– Kiedy Ukraina tak naprawdę może przystąpić do UE?
M. Fakhurdinova: – Każdy przypadek przystąpienia do UE jest wyjątkowy. Wszystko zależy od tempa wdrażania reform i ujednolicenia ustawodawstwa kraju kandydującego z prawodawstwem UE. Bazując na doświadczeniach innych krajów, cały proces może potrwać około ośmiu lat. W przypadku Ukrainy proces ten może potrwać krócej, ponieważ Ukraina wdrożyła już 63 procent umowy stowarzyszeniowej z UE.
– Tak naprawdę każdy przypadek jest wyjątkowy i zależy od decyzji politycznych i potencjału państwa – dodaje Ołeksandr Krajew, ekspert Rady Polityki Zagranicznej „Pryzmat Ukrainy". - Np. Macedonia Północna 17 lat temu uzyskała status kandydata do członkostwa w UE, ale nadal nie jest w stanie uzyskać członkostwa - początkowo ze względu na weto w negocjacjach akcesyjnych Grecji, która była niezadowolona z wykorzystania nazwa „Macedonia"; a po zmianie nazwy państwa proces został zatrzymany z powodu zablokowania negocjacji przez Bułgarię (spór o prawa mniejszości bułgarskiej w północnej Macedonii).
O. Kaliniczenko: - Najszybciej przystąpiły do UE Szwecja i Austria (około dwóch lat). Ostatnim krajem, który przystąpił do UE, jest Chorwacja. Status kandydata uzyskała w 2004 roku, proces negocjacji członkowskich trwał od 2005 do 2011 roku, a następnie kolejne dwa lata zajęło podpisanie umowy akcesyjnej, referendum narodowe i ratyfikacja umowy.
Polska uzyskała status kandydata w 1994 r., negocjacje członkowskie trwały w latach 1998-2002, kolejne dwa lata przeszły etap zatwierdzenia raportu Komisji Europejskiej i wejścia w życie Traktatu Akcesyjnego do UE.
- Czy kraje, w których wojny zostały już przyjęte do UE?
O. Krajew: - Wielka Brytania i Irlandia przystąpiły do UE w 1973 roku. Nie było między nimi otwartego konfliktu, ale za to przez prawie 40 lat trwały zmagania katolików z protestantami w Irlandii Północnej, podczas których zginęło blisko sześć tysięcy osób, a kolejne 10 tysięcy zostało rannych. Oznacza to, że był to pełnoprawny konflikt wewnętrzny. Ale to nie przeszkodziło krajowi stać się członkiem Europejskiej Wspólnoty Gospodarczej.
O. Kaliniczenko: - W 2004 r. UE przyjęła Cypr, kraj, którego rząd nie w pełni kontroluje jego terytorium. Republika Cypryjska formalnie przystąpiła do UE w jej granicach uznanych przez społeczność międzynarodową. Jednak, jak wiemy, od tego czasu prawo UE nie było stosowane w samozwańczej „Tureckiej Republice Cypru Północnego".
Iryna Batiuk
