- W czasie okupacji we wsi by³o du¿o ludzi: kilkuset uchod¼ców przyby³o do nas, maj±c nadziejê, ¿e wróg tu nie dojdzie - mówi 36-letnia Rimma Lyaszok, mieszkanka Wysokopilly. - Wszyscy my¶leli: te orki zdecydowanie nie potrzebuj± naszej wioski. Nie ma tu wa¿nej infrastruktury. My¶leli¶my, ¿e jeste¶my bezpieczni. Jednak znale¼li¶my siê w pu³apce - dodaje.
Wojna na Ukrainie. "Kto wam da³ pozwolenie na piêkne ¿ycie?"
Rimma porównuje wydarzenia z okresu okupacji swojej wsi ze zbrodniami w Buczy i Irpeniu w obwodzie kijowskim. - Przez prawie pó³ roku orki robi³y tutaj, co chcia³y. Gwa³cono dziewczêta i kobiety, urz±dzano izby tortur dla mê¿czyzn – przes³uchiwano ich, bito i strzelano w kolana – wspomina kobieta. — Szukali w szczególno¶ci tych, którzy brali udzia³ w operacjach antyterrorystycznych lub w wydarzeniach wspieraj±cych Ukrainê. Strzelali do domów - dodaje.
Ju¿ na pocz±tku wojny na pe³n± skalê w Wysokopilli pojawi³y siê problemy z zaopatrzeniem w pr±d, gaz i wodê. - Musieli¶my i¶æ do studni pod ostrza³em. W ten sposób zginê³y co najmniej cztery osoby – zosta³y potr±cone od³amkami – mówi pani Rimma. - Ju¿ w pierwszych tygodniach lekarze udzielali pomocy rannym, ale wkrótce skoñczy³y siê zapasy leków. Wiêc po prostu nie by³o nic, co mog³oby uratowaæ ludzi - opowiada.
By³y te¿ problemy z produktami w wiosce. - W koñcu sklepy zosta³y spl±drowane, zniszczone, a dostaw nie by³o. Mia³am 13 ¶wiñ... Orki zabi³y kilka i zabra³y je – mówi kobieta.
Rosjanie aktywnie grabili. - Moja córka jest w jedenastej klasie. Wiedz±c wiêc, ¿e pojedzie do miasta na studia na uniwersytecie, z góry kupi³am dla niej sprzêt, naczynia, po¶ciel. Orki ukrad³y to wszystko. Zagrabili wszystko, co znale¼li w naszych domach – mówi pani Rimma.
Okupanci byli bardzo zaskoczeni infrastruktur± Wisokopilly. - Powiedzieli, ¿e to nie mo¿e byæ wioska! To zdecydowanie miasto, bo na wsi nie mieszkaj± zbyt dobrze. Byli zdziwieni, ¿e ulice s± o¶wietlone, drogi utwardzone, domy zadbane - dodaje pani Rimma. - A kiedy zobaczyli kocio³ w jednym z domów, poprosili gospodyniê, ¿eby go wyjê³a i pokaza³a, co do niego wepchnê³a. Na kuchenkê mikrofalow± powiedzieli, ¿e to sejf. Kazali ludziom wpisaæ kod PIN - chcieli stamt±d wzi±æ pieni±dze... Na budynkach we wsi napisali: "Kto wam da³ pozwolenie na piêkne ¿ycie?"
Wojna w Ukrainie. Ludzie uciekali przez pola i plantacje
Wielu mieszkañcom Wisokopilly uda³o siê uciec - ³±cznie z pani± Rimm±. Ludzie uciekali przez pola i plantacje. Ale poniewa¿ terytorium zosta³o zaminowane, wielu ludzi zginê³o. - Znam jedn± rodzinê, która tak ucieka³a – kobietê z synem i matk±. Kobieta zmar³a, ale babcia i wnuk zostali uratowani – mówi ze smutkiem pani Rimma.
Kiedy wie¶ zosta³a uwolniona od Rosjan, ludzie p³akali ze szczê¶cia
- S±siadka wysz³a rano i zobaczy³a na ulicy dwóch ¿o³nierzy. Nie rozumia³a, z jakiej armii pochodz±, bo nie widzi dobrze bez okularów. A wojsko przywita³o j± s³owami "Chwa³a Ukrainie!" mówi pani Rimma. — Kobieta pomy¶la³a: mo¿e to kolejna prowokacja orków? Niemniej jednak zobaczy³a ¿ó³t± wst±¿kê na rêkawach wojskowych. I odwa¿nie odpowiedzia³a: "Chwa³a bohaterom!" D³ugo przytula³a i ca³owa³a ukraiñskie wojsko, dziêkowa³a im!
Miejscowi uklêkli i podziêkowali ukraiñskim wyzwolicielom. Bo¿e daj, aby Si³y Zbrojne Ukrainy wypêdzi³y te orki z Ukrainy! Aby wróg nigdy nie wróci³ do Wysokopilly! I ¿eby Ukraina wygra³a tak szybko, jak to mo¿liwe - dodaje.
Julia HOLODRYGA
"Це друга Буча". Мешканка звільненого від росіян селища розповідає про звірства окупантів
4 вересня українські військові звільнили селище Високопілля (населення — 4000 осіб), що на Херсонщині. Російські танки увійшли сюди 13 березня. Окупанти чинили справжні звірства тут. "Це друга Буча", — кажуть місцеві, пише газета Експрес.
"На момент окупації у селищі було дуже багато людей: до нас приїхало декількасот переселенців, сподіваючись, що сюди ворог не дійде, ми ж майже біля кордону з Дніпропетровською областю, — розповідає 36-річна Римма Ляшок, жителька Високопілля. — Всі думали: ну навіщо тим оркам наше селище? Тут же нема якоїсь важливої інфраструктури. Ми гадали, що в нас безпечно. А проте опинились у пастці".
Події під час окупації свого селища пані Римма порівнює зі злочинами в Бучі та Ірпені, що на Київщині. "Майже пів року орки робили тут, що хотіли. Гвалтували дівчат та жінок, влаштовували катівні для чоловіків — допитували їх, били, прострілювали коліна, — згадує жінка. — Шукали, зокрема, тих, хто брав участь в АТО або в заходах на підтримку України. Обстрілювали будинки правоохоронців..."
Уже на початку повномасштабної війни у Високопіллі виникли проблеми з електрикою, газом та водопостачанням.
Також у селищі були проблеми з продуктами. "Адже магазини розграбували, розтрощили, а доставок ніяких не було. Я мала 13 свиней... Орки вбили кілька і забрали собі", — мовить жінка. Росіяни активно мародерили. "Моя донька — одинадцятикласниця. Тож, знаючи, що поїде у місто на навчання, я наперед скуповувала техніку для неї, посуд, постільну білизну. Орки все це покрали. Вигрібали з наших домівок, що тільки бачили", — каже пані Римма.
Окупанти дуже дивувались інфраструктурі Високопілля. "Говорили, що це не може бути селищем! Це точно місто, адже у селищі так добре не живуть. Дивувались, що вулиці освітлені, на дорогах — асфальт, будинки акуратні, — ділиться пані Римма. — А коли в одному з будинків побачили бойлер, то просили, щоб хазяйка зняла його й показала, що ж туди напхала. На мікрохвильовку буряти говорили, що це сейф. Наказували людям ввести пін-код — хотіли забрати звідти гроші... На будівлях у селищі понаписували: "А кто разрешил вам красиво жить?"
Багатьом жителям Високопілля вдалось утекти. В тому числі пані Риммі. Люди втікали полями, лісопосадками. Але оскільки територія була замінована, то чимало людей загинули. "Знаю одну родину, яка так утікала — жінка з сином і її мама. Жінка загинула, а бабуся з онуком врятувались", — з сумом каже пані Римма.
Коли нещодавно селище звільнили від росіян, люди плакали від щастя.
"Сусідка вранці вийшла й побачила на вулиці двох солдатів. Не розібрала, з якої армії вони, бо погано бачить без окулярів. А військові привітались до неї "Слава Україні!" — каже пані Римма. — Жінка подумала: може, це чергова провокація від орків? Та все ж побачила жовту стрічку на рукавах військових. І сміливо відповіла: "Героям слава!" Довго обіймала, цілувала українських військових, дякувала їм!
Місцеві жителі ставали навколішки й дякували українським визволителям. Дай Боже, щоб ЗСУ відігнали тих орків подалі з України! Щоб у Високопілля ніколи більше не повернувся ворог! І щоб Україна якомога скоріше перемогла".
Юлія ГОЛОДРИГА
