18+
УВАГА!

На цій сторінці знаходиться контент лише для дорослих

Мені щонайменше 18 років. Я хочу увійти
Мені ще немає 18 років. Виходжу

Ізюм. Сотні людей закатували, бо вони українці. Пробачити? Ніколи!

"Przebaczyć? Nigdy! NIGDY. To jest nasz wspólny, wielki, palący ból" - pisze Julia Skoryk ze Lwowa. Masowe mordy w Iziumie relacjonuje słowami: Tabliczka z numerem "187" na krzyżu, pospiesznie wykonana z dwóch nieociosanych desek, obok napis: "Nierozpoznany". Na cmentarzu w Iziumie jest cały las takich tabliczek. Rosjanie gwałcili, torturowali i zabijali całe rodziny. Ofiar może być więcej, niż w Buczy. Tekst publikujemy w dwóch językach, ukraińskim i polskim. Табличка з номером "187" на хресті, який зробили нашвидкуруч з двох необтесаних дошок. "Невпізнаний ВСУ". Таких на цвинтарі в ізюмському лісі, що на Харківщині, чимало. Росіяни гвалтували, катували, вбивали цілими сім'ями. Ізюм. Тепер для нас це не просто топонім. Це наш спільний великий і пекучий біль на все життя. А скільки ще жаху чекає нас попереду?..

Після звільнення Ізюму у лісі неподалік нарахували 460 свіжих могил. На якихось є тільки номер, на інших — прізвища та імена. У деяких могилах поховано по кілька людей. В одній із таких виявили 17 (!) тіл військових.

У Міністерстві реінтеграції вважають, що кількість жертв рашистів в Ізюмі може бути більшою, ніж у Бучі. Президент Володимир Зеленський припустив, що рахунок може йти на тисячі. Бо крім цвинтаря у лісі, за його словами, є ще інші поховання. Втім про них поки нічого не розповідають. Тим часом фото цвинтаря у лісі вже облетіли світ. Хто хоронив усіх цих людей? Місцеві розповіли, що самі викопували могили, коли знаходили тіла у місті. Не завжди вдавалося встановити їхні особи. Тож на багатьох хрестах є лише номер...

Експерти ексгумували близько сотні тіл. Багатьох жорстоко катували перед вбивством. Серед закатованих багато мирних жителів, зокрема жінки та діти.

Masakra w Buczy dokonana przez RosjanЩоразу, коли ви думатимете, що війна вам не загрожує, згадуйте українську Бучу

Історії поховань в ізюмському лісі жахають

В одній з могил знайшли цивільну людину з мотузкою на шиї, перебитими кінцівками та зв’язаними за спиною руками. У ще одній — тіло цивільного чоловіка зі слідами тортур. У нього, за словами судмедексперта, були зв’язані руки і вирізана мошонка. Ще одного українця поховали з браслетом кольору українського прапора. М’язи і шкіра висохли, а браслет так і залишився яскравою смужкою на зап’ясті. Чи не за неї загинув цей сміливий чоловік, який наважився ходити перед окупантами з синьо-жовтою символікою?

В одній із могил лежить 5-річна Олеся Столпакова, яку вбили росіяни. Дівчинка не дожила лише півтора місяця до свого шостого дня народження. Поруч поховані її батьки — 31-річна мама Олена і 33-річний тато Дмитро. Вони ніколи не поведуть дитину до нової школи, до Олесі вже не прийде святий Миколай, і вона не задмухає свічки на великому святковому торті. На могилі Олесі немає квітів та іграшок. Нікому було їх принести… Бабуся і дідусь поховані поруч. Пізніше з’ясувалося, що загинула також 8-річна сестричка Олесі. Усе, що ми знаємо, це те, що їхні життя обірвалися в один день — 9 березня 2022 року — внаслідок авіаудару рашистів.

Сім’я Столпакових загинула у багатоповерхівці. Крім них, у тому будинку нарахували ще щонайменше 40 жертв. Більшість із загиблих ховалися у підвалі. Скільки ще сімей там загинуло?.. Скільки доль там зруйновано? 

У лісі під Ізюмом виявили і тіла закатованих дітей… Жителі Ізюма, які пережили окупацію, повідомляють, що люди також помирали від голоду. Тільки уявіть! Помирали від голоду у 2022 році, в центрі Європи! Як і 90 років тому — під час Голодомору, організованого Москвою... Чому? За що?.. За те, що українці?!

*Росіяни катували громадян Шрі-Ланки: відривали нігті, били дверима по голові. Хотіли "money"

Не пробачимо. Ніколи

Рашисти думали, що світ ніколи не дізнається про їхні страшні злочини. Напевно, вони хотіли поховати свої звірства, так само як десятиліттями ховали правду про Голодомор, як хотіли поховати правду про Бучу, як заривають бульдозерами правду про Маріуполь… Якби "русскій мір" переміг на Харківщині, так би й було. 

Але "русcкій мір" програв. Програв на Харківщині, програв в Ізюмі. Він програє і в інших окупованих містах. "Русскій мір" програє всюди у світі, де він встиг пустити свої метастази. Але…

Скільки ще жаху чекає нас попереду? Як нам це пережити? Як жити далі?

В ізюмському лісі триває ексгумація. Кожна з могил відкриває нову страшну правду. Годі уявити, що пережили ці люди перед смертю. А який пекельний біль відчувають ті, хто залишився жити, втративши найдорожчих… 

Пробачити? Ніколи!

НІКОЛИ!

Буча, Ірпінь, Ворзель, Маріуполь, Ізюм... Тепер для нас це не просто топоніми. Це наш спільний великий і пекучий біль на все життя.

Росіяни, поки ми, українці, житимемо, вам не буде спокою ніде. Ми будемо ще сильніше любити наших дітей, відбудовувати наше державу, і зробимо все, щоб ніхто і ніколи не забув про ті страждання, які ви принесли нам. 

Україна обов'язково переможе! Бо ми боремося за правду, за свободу, за щасливе майбутнє! А за що боретеся ви, окупанти?..

-----

"To nasz wielki, palący ból". Ofiar w Iziumie może być dużo więcej niż w Buczy

Po wyzwoleniu miasta Izium w pobliskim lesie naliczono 460 świeżych grobów. Na niektórych widnieje tylko numer, na innych - nazwiska i imiona. W niektórych grobach pochowanych jest kilka osób. W jednym z nich znaleziono 17 (!) ciał żołnierzy.

Ukraińskie Ministerstwo Reintegracji uważa, że liczba ofiar raszystów [tak Ukraińcy nazywają Rosjan - red.] w Iziumie może być znacznie wyższa niż w Buczy (po rzezi w Buczy strona ukraińska potwierdziła śmierć ok. 412 cywilów). Prezydent Wołodymyr Zełenski zasugerował, że liczba pomordowanych w Iziumie może sięgnąć tysięcy - bo oprócz cmentarza w lesie są też inne miejsca, w których pochowano torturowanych.

W ostatnich dniach to właśnie zdjęcia z prowizorycznego cmentarza w środku lasu obiegły światowe media. Kto pochował ludzi, którzy zginęli z rąk Rosjan? Miejscowi relacjonują, że gdy znajdowali ciala zabitych w mieście, sami wykopywali groby. Nie zawsze można było ustalić tożsamość ofiar. Dlatego wiele krzyży ma tylko numer...

Eksperci dokonali póki co ekshumacji około stu ciał. Wiele ofiar było brutalnie torturowanych przed śmiercią. Wśród nich jest wielu cywilów, w tym kobiety i dzieci.

Wstrząsające obrazy z Iziumu - ślady tortur, wśród pomordowanych dzieci

W jednym z grobów znaleziono cywila z liną na szyi, odciętymi kończynami i rękoma związanymi za plecami. W innym ciało cywila ze śladami tortur. Według lekarza sądowego miał związane ręce i wyciętą mosznę. Kolejny Ukrainiec został pochowany z bransoletą w kolorze ukraińskiej flagi. Mięśnie i skóra wyschły, a bransoletka pozostała - jako jasny pasek na nadgarstku. Czy to z jej powodu zginął ten odważny człowiek, który odważył się pokazać okupantom z niebiesko-żółtym symbolem?

W innym grobie leży zamordowana przez Rosjan 5-letnia Olesia Stolpakova. W pobliżu pochowani są jej rodzice, 31-letnia matka Olena i 33-letni ojciec Dmytro. Nigdy nie zabiorą dziecka do nowej szkoły, Święty Mikołaj nie będzie już odwiedzał Olesi, a ona nie zdmuchnie świeczek na wielkim urodzinowym torcie. Na grobie Olesi nie ma kwiatów ani zabawek. Nikt nie mógł ich przynieść. Babcia i dziadek są pochowani niedaleko. Zmarła również 8-letnia siostra Olesi. Wiemy tylko, że ich życie zostało im odebrane tego samego dnia - 9 marca 2022 - przez rosyjski nalot.

Rodzina Stolpakovów zginęła w wieżowcu. Oprócz nich w budynku naliczono co najmniej 40 innych ofiar. Większość zmarłych ukrywała się w piwnicy. Ile jeszcze rodzin tam zginęło?... Los ilu osób został tam zaprzepaszczony? 

Ciała torturowanych dzieci znaleziono także w lesie w pobliżu Iziumu... Mieszkańcy mista, którzy przeżyli okupację, donoszą, że ludzie umierali także z głodu. Tylko sobie to wyobraźcie! Umierali z głodu w 2022 roku w centrum Europy! Tak jak 90 lat temu - podczas Hołodomoru organizowanego przez Moskwę... Dlaczego? Po co?.. Bo to Ukraińcy?!

Rosyjski mir przegrał. Nie wybaczymy. Nigdy. NIGDY

Rosjanie myśleli, że świat nigdy nie dowie się o ich straszliwych zbrodniach. Zapewne chcieli pogrzebać swoje okrucieństwa, tak jak przez dziesięciolecia ukrywali prawdę o Hołodomorze, jak chcieli pogrzebać prawdę o Buczy, jak grzebią prawdę o Mariupolu... Gdyby wygrał „rosyjski świat" [org. russkij mir], w obwodzie charkowskim też by tak było.

Ale rosyjski mir przegrał -  w wyzwolonym obwodzie charkowskim, w Izium. Przegra również w innych okupowanych miastach. Przegrywa wszędzie na świecie. Ale… Ile jeszcze okropności czeka nas przed nami? Jak możemy to przetrwać? Jak dalej żyć?

W lesie w Izium trwa ekshumacja - każdy z grobów ujawnia nową straszną prawdę. Warto sobie wyobrazić, czego doświadczyli ci ludzie przed śmiercią. A jaki piekielny ból odczuwają ci, którzy pozostali przy życiu, straciwszy swoich najbliższych…

Przebaczyć? Nigdy!

NIGDY!

Bucza, Irpień, Vorzel, Mariupol, Izium... To nie są dla nas tylko hasła. To jest nasz wspólny wielki, palący ból - do końca naszego życia.

Rosjanie, póki żyjemy my, Ukraińcy, nigdzie nie będziecie mieć pokoju. Będziemy kochać nasze dzieci jeszcze bardziej, odbudujemy nasz kraj i zrobimy wszystko, aby nikt nigdy nie zapomniał cierpienia, które nam przynieśliście.

Ukraina na pewno wygra! Bo walczymy o prawdę, o wolność, o szczęśliwą przyszłość! A o co wy, okupanci, walczycie?

Julia Skoryk, Lwów

Дивись відео «Жнива скорботи». Українці розміновують поля, щоб можна було зібрати врожай