Jaki los czeka Putina? "Model dworskiego zamachu stanu albo rumuńskiej rewolucji ludowej"

Według socjologów z "Centrum Lewady" Putin traci poparcie obywateli w związku z ogłoszeniem tzw. częściowej mobilizacji i porażek militarnych w Ukrainie. Jeszcze w sierpniu jego działalność była popierana przez 83 proc. respondentów. We wrześniu poparcie spadło do 77 proc. Czy Putin może zapłacić najwyższą cenę? TEKST W JĘZYKU POLSKIM I UKRAIŃSKIM. За даними соціологів "Левада-центру", путін втрачає підтримку громадян на тлі оголошення так званої часткової мобілізації та воєнних поразок в Україні. Якщо у серпні його діяльність схвалювали 83% опитаних, то вже у вересні - 77%. Розчарування людей у владі неодноразово ставало поштовхом для усунення керманича держави з посади в різних країнах. Чи може Росія повторити таку долю?

Władimir Putin ma krew na rękach. Jest w pełni odpowiedzialny za bestialską wojnę, która od ponad 200 dni trawi Ukrainę i jej ludność cywilną. W wyniku tej agresji Putin zaczął także podejmować niepopularne decyzje w swoim kraju, m.in. o masowej mobilizacji. Jednocześnie rosyjskie społeczeństwo zubożało, a poparcie dla działań Putina topnieje.  O tym, czy rosyjski dyktator może podzielić los innych dyktatorów znanych z historii i co może czekać Rosję Ukrayina.pl porozmawiała z ukraińskimi historykami Maksymem Majorowem i Iwanem Khomą.  

Zacznijmy od historii i pytań o dyktatorów XX wieku. Jak Mussolini stracił władzę?

- Dyktatura Mussoliniego została zniszczona przez II wojnę światową - mówi Maksym Majorow. - Włochy pokazały się jako wyjątkowo nieefektywne, będąc słabszym partnerem Niemiec. Klęski armii włoskiej na froncie wschodnim i w Afryce groziły zajęciem Włoch przez siły koalicji antyhitlerowskiej. Trzeba było jak najszybciej wydostać się z wojny, a Mussolini nie mógł, bo był silnie związany z Hitlerem.

- W rezultacie wśród samych faszystów powstała silna opozycja wobec Mussoliniego - kontynuuje ekspert. - A Mussolini został odsunięty od władzy przez króla, który w końcu poczuł, że nadszedł jego czas i że Włosi poprą taki ruch. Sytuację ułatwiał fakt, że monarcha miał formalne prawo do usunięcia Mussoliniego ze stanowiska szefa rządu. I skorzystał z tego prawa, choć nikt nawet nie przypuszczał, że król ośmieli się to zrobić.

Upadek Hitlera był dużo bardziej skomplikowany.

- W przeciwieństwie do Włoch, w Niemczech nie było ani króla, ani innej osoby zdolnej do kwestionowania potęgi Führera - opowiada Majorow. - Hitler wprowadził w państwie stan wyjątkowy, który trwał do końca jego rządów. Niemiecki parlament (Reichstag) został praktycznie sparaliżowany i odsunięty os polityki. Oznacza to, że nie było konstytucyjnych podstaw do usunięcia Hitlera, jak to się stało z Mussolinim we Włoszech. Na szczycie partii nazistowskiej szalały intrygi, ale nikt nie odważył się podważyć autorytetu Führera, był on właściwie bóstwem. I tak do 1945 roku. Dopiero całkowita klęska Niemiec i perspektywa schwytania przez wroga zmusiły Hitlera do popełnienia samobójstwa.

Dziś przy okazji działań Putina wielu ekspertów przytacza los Ceausescu.

- W przeciwieństwie do Mussoliniego i Hitlera Ceausescu nie ustanowił autorytarnego reżimu, odziedziczył władzę po swoich komunistycznych poprzednikach - przypomina Maksym Majorow. - Podobnie jak we wszystkich komunistycznych państwach Europy Wschodniej, w Rumunii stopniowo pogarszała się sytuacja gospodarcza, rosła korupcja, a reżim polityczny nie potrafił sprostać nowym wyzwaniom. Autorytet władz gwałtownie spadł, społeczeństwo wręcz przeciwnie, dorosło i przestało bać się dyktatury.

W ZSRR rozpoczęła się odbudowa i wschodnioeuropejscy dyktatorzy nie mogli już liczyć na wsparcie Moskwy w tłumieniu opozycji wewnętrznej. Podczas wieloletnich rządów Ceausescu utworzył całkowicie mu posłuszne przywództwo, które nie było ani moralnie, ani prawnie zdolne do usunięcia go, a on sam cierpiał na megalomanię i nie myślał o rozstaniu się z rolą "ojca narodu".

W takich warunkach jedynym możliwym wyjściem było obalenie dyktatury środkami rewolucyjnymi. Zniechęcone społeczeństwo obywatelskie rozpoczęło protesty, a użycie przeciwko nim siły zradykalizowało ruch oporu. W rezultacie protesty przerodziły się w powstanie. Ceausescu został schwytany i stracony wyrokiem sądu rewolucyjnego.

Historia lubi się powtarzać. Jaki los może zatem czekać Putina?

- W Rosji nie było i nie ma władzy wyższej niż władza cara, cesarza, sekretarza generalnego czy prezydenta. Dlatego nikt nie może usunąć Putina z urzędu. Nie sądzę, że powinniśmy oczekiwać ruchów społecznych, a co najważniejsze, udanych - komentuje Iwan Khoma. - Elita biznesowa w Federacji Rosyjskiej nie jest samowystarczalna, jest bardzo zależna od elity politycznej.

- Rosja jest bardzo duża, a te nieliczne regiony, z których oczekujemy aktywności, można łatwo zlokalizować i zneutralizować. Nie wierzę w opozycję Rosji. Jest również dotknięta wirusem imperializmu - dodaje ekspert.

- Współczesność różni się od czasów Mussoliniego i Hitlera także tym, że obecny dyktator Rosji ma broń jądrową - mówi Khoma. - Jednak pozytywem współczesnego świata jest to, że Putin nie ma sojusznika w tych sprawach na świecie.

- Warunkiem odsunięcia Putina od władzy będzie narastający kryzys i beznadzieja w Rosji w wyniku porażek, sankcji, międzynarodowej izolacji, utraty korzyści. W tych warunkach elity muszą zdać sobie sprawę, że to postać Putina jest toksyczna, że jest największą przeszkodą w wyjściu z impasu. Może istnieć zarówno model włoskiego "dworskiego" zamachu stanu, jak i rumuńskiej rewolucji ludowej. W dzisiejszych czasach trudno powiedzieć, kto wcześniej "dojrzeje" - rząd czy sami ludzie - twierdzi Majorow.

- Los Ceausescu może też czekać na Putina - dodaje ekspert. - Historia Rosji obfituje w przykłady krwawych zamieszek. A możliwości śmierci "naturalnej" (biorąc pod uwagę wszystkie pogłoski o jego stanie fizycznym), a nawet samobójstwa przywódcy na Kremlu nie należy lekceważyć.

Autorka: Natalia VASYUNETS

Дивись відео Gen. Bieniek: Zmienił się dowódca sił rosyjskich, który jest znany z okrutnych metod walki

Як падали диктатури. "Путіна може чекати доля Чаушеску"

Докладніше про те, як падали диктатури у світі й що може чекати росію, — у розмові Експресу з істориками Максимом Майоровим та Іваном Хомою. 

Як Муссоліні втратив владу 

М. Майоров: — Диктатуру Муссоліні зруйнувала Друга світова війна. Італія проявила себе у ній вкрай неефективно, будучи молодшим, слабким партнером Німеччини. Поразки італійської армії на Східному фронті та в Африці загрожували окупації Італії силами антигітлерівської коаліції. Потрібно було терміново виходити з війни, а Муссоліні не міг, адже був міцно пов’язаний з Гітлером. 

Як наслідок, сформувалася потужна опозиція до Муссоліні серед самих фашистів. А від влади дуче усунув король, який відчув нарешті, що настав його час і що італійці підтримають такий крок. Ситуацію полегшувало те, що монарх мав формальне право усунути Муссоліні з посади голови уряду. І він скористався цим правом, хоча раніше ніхто навіть не уявляв, що король наважиться це зробити. 

Кінець Гітлера 

— На відміну від Італії, у Німеччині не було ні короля, ні жодної іншої особи, здатної поставити під сумнів владу фюрера. Гітлер запровадив у державі надзвичайний стан, який зберігався до кінця його правління. 

Парламент Німеччини (Райхстаг) був фактично паралізований та усунений з політики. Тобто конституційних підстав для усунення Гітлера, як це було в Італії з Муссоліні, насправді не залишалося. У верхівці нацистської партії вирували інтриги, але ніхто не наважувався підважувати авторитет фюрера, він був майже божеством. І так аж до 1945 року. 

Тільки тотальна поразка Німеччини та перспектива потрапляння в полон до ворогів змусила Гітлера скоїти самогубство і підвести риску під своїм правлінням. 

Повалення диктатури Чаушеску 

— На відміну від Муссоліні та Гітлера, Чаушеску не закладав авторитарний режим, він успадкував владу від своїх комуністичних попередників. 

Як і в усіх комуністичних державах Східної Європи, у Румунії поступово стала погіршуватися економічна ситуація, розросталася корупція, а політичний режим не міг упоратися з новими викликами. Авторитет влади сильно впав, суспільство, навпаки, виросло і перестало боятися диктатури. 

У срср почалася перебудова, і східноєвропейські диктатори вже не могли покладатися на підтримку москви у придушенні внутрішньої опозиції. За багато років правління Чаушеску сформував абсолютно слухняне до себе керівництво, яке ні морально, ні юридично не було здатне його усунути, а сам він хворів на манію величності та не думав розставатися з роллю "батька нації". 

За таких умов єдиним можливим виходом стало повалення диктатури революційним шляхом. Невдоволене громадянське суспільство почало протести, а застосування сили проти них радикалізувало опір. Як наслідок, протести переросли у повстання. Чаушеску схопили і стратили за вироком революційного суду. 

Яка доля може чекати Росію?

І. Хома: — У Росії вищої влади, ніж влада царя, імператора, генсека чи президента, не було і немає. Тому ніхто не може усунути путіна з поста. Очікувати ж суспільних рухів, а головне — успішних, думаю, не варто. Бізнес-еліта в рф не є самодостатньою, вона дуже залежна від політичної еліти. 

Щодо регіонів, то росія дуже велика. І ті декілька регіонів, від яких ми чекаємо активності, можна легко локалізувати та нейтралізувати. В опозицію росії я не вірю. Вона також уражена імперським вірусом. 

Сучасність відрізняється від часів Муссоліні та Гітлера тим, що нинішній диктатор росії володіє ядерною зброєю. Щоправда, позитивом сучасного світу є те, що путін не має союзника у світі. 

М. Майоров: — Передумовою для усунення путіна від влади буде наростання кризи і безвиході для Росії внаслідок поразок, санкцій, міжнародної ізоляції, втрати благ і закручування гайок. За цих умов має настати усвідомлення еліт, що саме постать Путіна є токсичною, що вона найбільша перепона для виходу з глухого кута. Тут може бути як модель італійського "двірцевого" перевороту, так і румунської народної революції. Нині важко сказати, хто "дозріє" раніше — влада чи сам народ. 

Путіна може чекати також доля Чаушеску. Російська історія багата на приклади кривавих бунтів. Та й "природну" смерть (з огляду на всі чутки про фізичний стан) чи навіть самогубство господаря кремля відкидати не варто. 

Наталія ВАСЮНЕЦЬ

ПОПУЛЯРНІ
ОСТАННІ