Прогноз щодо закінчення війни та перспективи миру
Протягом літа створювався наратив про те, що контрнаступ України не завдав вирішального удару, як, можливо, очікувалося. Однак останніми тижнями українські війська здобули кілька помітних перемог, пробивши проломи в першій лінії оборони Росії в районі Роботиного, що відкриває перспективи подальших досягнень.
Для майбутніх успіхів в українців буде ще як мінімум місяць ясної погоди та сприятливого ґрунту, а на півдні, в районі Запорізької області, де ґрунт краще дренований і є пісок, можливо, і довше. Про це в інтерв'ю NV розповів британський економіст, експерт з питань України Тімоті Еш.
Тим часом очевидно, що сам Крим все частіше стає мішенню, оскільки українські ракетні удари по військових об'єктах на півострові тепер наносяться досить регулярно. Вони приносять значний результат: збиті як мінімум дві ракетні батареї С400, знищені як мінімум один підводний човен і один десантний корабель. Сенс у тому, щоб зробити Крим небезпечним для російських військ, що зводить нанівець мету утримання півострова.
Таким чином, йдеться вже не лише про контрнаступ, який пробиває російську оборону, а про ширшу стратегію України. І згодом, коли західні союзники почнуть постачати нові системи ATACMS, літаки F16 та ракети "Таурус", можливості України щодо завдання ударів по Криму та по самій Росії будуть тільки зростати.
Угода може бути заснована на необхідності відведення Росією своїх військ на позиції до 23 лютого 2022 року, а потім на згоді обговорювати довгострокове майбутнє Криму, і так звані "ДНР" та "ЛНР", - каже британський експерт.
Це важке випробування для України після того, як було пролито стільки крові. Але Україну не просять поступитися Кримом, "ДНР" чи "ЛНР", а просто повернутися до переговорів про їхнє майбутнє — насправді Росія ніколи не вела переговори щодо Криму, оскільки мінський процес був здебільшого пов'язаний із Донбасом. Повернення Криму, "ДНР" та "ЛНР" до складу України все ще можливе.
Що Путін отримає від цього? Як він може піднести це для Росії як перемогу?
Владімір Путін повністю контролює медіа-наративи в Росії, і у себе в країні він може "продати" будь-яку угоду так, як він захоче.
Час не на боці Путіна. Чим довше триватиме війна, тим більше людських, військових та економічних втрат зазнає Росія, і тим вищий для Путіна ризик повторення заколоту у стилі Вагнера.
Навіть, якщо припустити, що у 2025 році постачання американських комплектів в Україну припиняться, то вона все ще матиме багато боєприпасів у запасі принаймні від США. І вона зможе підтримувати війну багато місяців після цього.
До того ж, навіть якщо США припинять озброювати Україну, не факт, що Європа наслідуватиме їхній приклад. У Європи є всі підстави продовжувати озброювати і фінансувати Україну як свою передову лінію оборони проти агресивної Росії.
Тому сумнівно, що затяжна війна влаштовує Росію, або що становище Росії якимось чином значно покращиться до 2025 року. Усі сценарії у довгостроковій перспективі лише погіршуються для Росії. Саме тому британський економіст Тімоті Еш впевнений, що Путін все одно не відмовиться від перспективи мирних переговорів наприкінці цього року, можливо, за посередництва Китаю — і, цілком можливо, що міністр закордонних справ Китаю після зустрічі з Салліваном та іншими на Мальті прагнув саме цього.