Розпочати нове життя: Як вимушеним переселенцям знайти себе

Термін "вимушені переселенці" з'явився в Україні задовго до повномасштабної війни. Ще на початку російської агресії на Донбасі у 2014-му році тисячі українців були змушені залишити свої домівки на окупованих територіях. Психологи вважають, що переїзд під час бойових дій часто супроводжується кризою ідентичності. Як внутрішньо переміщеним особам впоратись з подібним стресом та знайти себе - читайте в матеріалі Ukrayina.pl.

Після стресового переїду ВПО завжди проходять певну адаптацію на новому місці. Йдеться про пошук роботи, соціальних зв'язків, нових занять та покращення умов життя. При цьому, вимушеним переселенцям не завжди це вдається. Наприклад, хтось може довго шукати роботу або зустріти складнощі під час пошуку нового житла. Фахівці у сфері психології наголошують, що за цим нерідко криються психологічні проблеми, відчуття самотності, втрати свого будинку, страх перед майбутнім. 

Як знайти себе після вимушеного переселення? 

Під час вимушеного переїду люди нерідко втрачають себе, розповідає Ukrayina.pl психологиня Анастасія Луцик.

Якщо коротко, ідентичність -  це таке відчуття "я — це я", ось тут моє життя, професія, це те, що відображає мене і я знаю хто я. Тому під час вимушеного переїзду, особливо, це відчуття, що ми втрачаємо себе. Іншими словами це відчуття втрати, ми не знаємо хто ми, а до цього ще додається нова ідентичність із серії переміщена особа, переселенець або біженець.

Психологиня наголошує, що деякі українці насправді не хотіли б вважати себе біженцями. 

"Переміщена особа, що це взагалі таке? Тобто чи хочу я взагалі вважати себе біженцем або ні. Насправді деякі українці не хочуть вважати себе біженцями. Тобто "це не моє, це не моя ідентичність". І це теж не погано, бо люди відштовхуються від чогось, "я не знаю хто я зараз, але точно не біженець", - зазначила Луцик.

За її словами, у такому випадку людині слід лише дати собі час на усвідомлення втрати.  

Така велика втрата викликає сум. Це процес горювання. Щоб рухатись далі й робити якісь пошуки, то треба дати собі час зрозуміти, що втратили, радить фахівчиня. Тобто дати собі час усвідомити.

"Втрата викликає сум, який є процесом горювання. Ми можемо рухатись далі і робити якісь пошуки лише після того, як дамо собі час зрозуміти це. Можливо не все втрачено, бо людина переїжджає в нову країну. Та ми забуваємо, що ми не самі. Ми залишаємось в себе, а потім озираємось по сторонах, а там ще й діти є, родичі, ще хтось з друзів переїхав. Треба розуміти, що ми не самі, що є ще українці", - наголошує психологиня. 

Також вона додала, що щоб сформувалось щось нове також потрібен час:

"Для того, щоб щось виросло нове, або віднайти щось нове — потрібен час. Це як зернятко: воно не проростає за одну секунду. Потрібен час, сонечко, водичка", - поділилась Анастасія. 

Як одному впоратись з вимушеним переселенням?

Тут фахівчиня радить спитати себе, чого насправді потрібно шукати.

Не всім хочеться соціалізуватись одразу. Не всім хочеться шукати щось нове. Слід спитати себе чого я потребую саме зараз. Можливо, це підтримка та допомога.

Нагадаємо, на початку повномасштабного вторгнення мільйони українців були вимушені покинути свої домівки. Скільки наших громадян наразі залишається жити за кордоном? Міністерство економіки оприлюднило дані.

Слухай подкаст Епізод 6: Як змінювалися євроінтеграційні настрої українців з 1991-го року