На сьогоднішній день в українському уряді переконані: допустити зміну цільового призначення земельних ділянок на території колишнього Каховського водосховища не можна. Про це повідомила Про це повідомляє Польсько-українська торгівельна палата.
"Тому встановлюємо такі заборони й тим самим готуємо фундамент для відновлення водосховища та ГЕС", – підкреслив очільник уряду Денис Шмигаль.
Це означає, що влада все ж сподівається відновити зруйновану рашистами Каховську ГЕС, хай не зараз, а в майбутньому. Крім того, Кабмін додатково виділив 335 млн грн Херсонщині для подальших робіт, спрямованих на реалізацію програми подолання наслідків підриву.
"Зокрема, 187 млн грн спрямовуємо Херсонщині на першочергове відновлення об’єктів водо- й теплопостачання. Ще 148 млн грн – на інші завдання, зокрема ремонт доріг у Херсоні, які необхідні для нормального функціонування міста", – зазначив прем’єр-міністр.
Попри рішення уряду, дискусії щодо використання земель Каховської ГЕС тривають. До них активно долучилися представники агропромислового комплексу.
Цьому є кілька пояснень. Пріоритетність претензій аграріїв на цей ресурс виглядає логічною й обґрунтованою. Після багатьох досліджень з’ясувалось, що вивільнені площі мають чудову родючість і мінімальну роздрібненість. На тлі слабких показників ґрунту Херсонщини це великий плюс, переконують аналітики.
Також ці землі можуть заповнити тимчасово недоступні через окупацію або мінне забруднення угіддя в інших областях. І, нарешті, слід зважати на те, що сільське господарство залишається й ще довго залишатиметься основною галуззю національної економіки. Відтак аграріям не зашкодив би режим найбільшого сприяння, особливо зараз, коли в країні повномасштабна війна.
Велика група експертів вивчала й аналізувала, який економічний ефект може принести рішення використати земельні площі за призначенням. А це досить великі території – більш ніж 200 000 гектарів. Аналітики підрахували, що це відповідає п’ятому місцю в рейтингу крупних українських агрохолдингів-латифундистів. І те, що каховські землі розташовані єдиним масивом – взагалі унікальний випадок для АПК, яким треба скористатись.
Прихильники ж відбудови ГЕС переконують, що якість земель після доволі тривалого перебування під водою не дозволить їх ефективне використання в аграрному секторі. Опоненти на такі перестороги зауважують: якість земельних площ набагато краща, аніж на тих полях Херсонщини, які перебувають під спекотним сонцем. Пояснення досить просте: землі в зоні колишнього затоплення вкриті мулом, а саме він є найліпшим природним добривом. Свідчення цьому – буквально через кілька днів, як зійшла велика вода, територія густо заросла конюшиною та люцерною. Їх насіяли активісти з природоохоронних фірм, аби запобігти пиловим бурям.
Наразі точаться розмови про ймовірне використання земель для АПК на так званому перехідному періоді, себто коли їх знову затоплять, коли відбудують ГЕС. Експерти майже в один голос кажуть: теоретично це можливо, але дуже складно. Бо навряд чи серйозні гравці зважаться інвестувати великі гроші у короткостроковий проєкт. Повноцінне агровиробництво неминуче обростає інфраструктурою, потребує перебудови логістики – ці витрати не мають сенсу з перспективою використання лише в кілька років.
Тому статус Каховської ГЕС або відмови від неї має бути визначений якомога раніше, якомога чіткіше і надалі не змінюватися. Звісно, з урахуванням аргументів і влади, і суспільства, і екологів.
Екологи у більшості своїй виступають на користь збереження земель на території водойми осушеними. Бо це сприятиме відновленню природної екосистеми. Водосховище було джерелом випаровування, а отже втрат води у регіоні. Крім цього, воно не було природною екосистемою і протягом 70 років залишалось штучною технологічною спорудою, створеною шляхом затоплення вкрай багатих динамічних екосистем долини Дніпра.
Аргументують екологи свою позицію тим, що на дні Каховського водосховища вже почалося відновлення природної рослинності, а з часом повернеться й багато видів тварин. Тож штучне повторне заповнення призведе до другого екоциду. Крім того, можуть бути назавжди втрачені історичні пам’ятки часів Січі.
Ті, хто активно просуває ідею недопущення повторного затоплення земель, оперують даними: 70 років тому були знищені родючі чорноземи, сільськогосподарські угіддя, ліси, луки, болота й стариці, де зустрічалося багато рідкісних рослин і тварин.
Було виведено з сільськогосподарського використання понад 500 000 га родючих земель, а ще 100 000 потрапили в зону підтоплення. Тож чи має Україна право на чергову помилку? Суспільство чекатиме рішення Верховної Ради.