18+
УВАГА!

На цій сторінці знаходиться контент лише для дорослих

Мені щонайменше 18 років. Я хочу увійти
Мені ще немає 18 років. Виходжу

Щоразу, коли ви думатимете, що війна вам не загрожує, згадуйте українську Бучу

Ten tekst publikujemy w języku ukraińskim i polskim. - Zawsze, gdy myślisz, że nie grozi ci wojna, pamiętaj o Buczy - pisze dziennikarka Expresu i Ukrayina.pl. Цього року 8 травня, у день пам'яті перемоги над нацизмом, немає жодного сенсу казати фразу "ніколи знову". Бо "знову" сталося. В Україні. В донедавна мирній Бучі. За 30 кілометрів від центру однієї з європейських столиць - міста Києва.

Na dole strony znajdziesz polską wersję tekstu.

…Ці вихідні були ще одними звичайними днями у житті більшості людей Європи. Мабуть, в мирному Парижі Шарль спокійно читав за сніданком книгу, а десь у Берліні Йоганна, попиваючи каву, захоплено планувала вечірку з друзями. В Україні ж ці вихідні стали днями жаху.

Я хочу запросити вас на віртуальну екскурсію до Бучі – міста, що вже назване новою Сребреницею на карті Європи. Міста, яке росіяни тримали в окупації 33 дні, та зрештою відступили. А ми побачили масштаб трагедії, яку принесли туди рашисти. 

Ось вулиця Яблунська. Ще нещодавно тут гуляли усміхнені люди, їздили автівки, вирувало життя. Сьогодні ж тут лежать трупи українців – із зав’язаними за спиною руками та вогнепальним пораненням в голову. Організація "Human Rights Watch" описує свідчення тих, хто вижив: російські солдати змусили п'ятьох чоловіків стати на коліна на узбіччі дороги, натягли їм на голови футболки і вистрелили одному з чоловіків у потилицю.

Мені боляче навіть уявляти, що відчували ці люди в останні миті свого життя. Про що вони думали?..

Неподалік – тіло українця, який їхав на велосипеді у своїх справах. Жінки, яка йшла по воду… Розчавлений танком автомобіль, в якому досі є тіло водія…

А ось – підвал, де нещодавно зберігали реманент місцеві мешканці. Рятувальники знайшли тут вісімнадцять понівечених тіл чоловіків, жінок та дітей – з відрізаними вухами та вирваними зубами.

Йдемо далі. Он братська могила українців. На майже 300 людей. Триста людей, які ще донедавна просто жили, працювали, навчались, любили, усміхались…

Сьогодні Буча – це не просто назва населеного пункту. Це символ нового звірства, який організувала росія. Це трагічна історія сотень закатованих, убитих українців. Згвалтованих жінок та дітей.

Як це назвати? Я боюся, що слово "фашизм" занадто м’яке для таких звірств.

У цьому тексті я від імені газети "Експрес" хочу звернутися до усіх світових ЗМІ, до політиків, до міжнародних організацій, які досі просто "стурбовані" тим, що відбувається в Україні. Щоразу, коли ви відмовлятимете Україні в постачанні зброї, в закритті неба, згадуйте Бучу. Щоразу, коли ви наполягатимете на тому, аби росія виступала гарантом безпеки України, згадуйте Бучу. Щоразу, коли ви вважатимете, що війна вам не загрожує, згадуйте Бучу. Якщо ви мовчатимете сьогодні, завтра Буча може статися в Польщі, країнах Балтії чи Німеччині. 

Пам’ятайте, що сьогодні кожна людина, яка поважає принципи демократії, повинна допомагати Україні.

Ми не сумніваємося: Україна неодмінно переможе у цій війні. Та Буча назавжди залишиться болючим рубцем на наших серцях.

Уляна Вітюк

=====================================================================

Zawsze, kiedy myślisz, że nie grozi ci wojna, pamiętaj o ukraińskiej Buczy

W tym roku, 8 maja, w dzień pamięci o zwycięstwie nad nazizmem, nie ma sensu mówić "nigdy więcej". Ponieważ "więcej" się właśnie wydarzyło. W Ukrainie. W do niedawna spokojnej Buczy. Mieście położonym 30 kilometrów od centrum jednej z europejskich stolic – Kijowa.

Ten weekend to dla większości ludzi w Europie były kolejne zwyczajne dni w życiu. Być może Charles spokojnie czytał książkę przy śniadaniu w spokojnym Paryżu, a gdzieś w Berlinie Johanna, pijąc kawę, z zapałem planowała imprezę z przyjaciółmi. Tymczasem w Ukrainie to były dni pełne okropieństw.

Chcę zaprosić Was na wirtualną wycieczkę po Buczy – mieście na mapie Europy, które zostało już nazwane nową Srebrenicą. Mieście, które Rosjanie okupowali przez 33 dni, ale w końcu się wycofali. A my widzieliśmy skalę tragedii, jaką tam sprowadzili.

Oto ulica Jabłońska. Jeszcze do niedawna spacerowali po niej uśmiechnięci ludzie, jeździły samochody, kwitło życie. Dziś leżą tu zwłoki Ukraińców z rękami związanymi za plecami i ranami postrzałowymi głowy. Human Rights Watch opisuje zeznania ocalałych: rosyjscy żołnierze zmusili pięciu mężczyzn, by klęknęli na poboczu drogi, naciągnęli im na głowy koszulki i strzelili jednemu z nich w tył głowy.

Boli mnie nawet wyobrażenie sobie, co ci ludzie czuli w ostatnich chwilach życia. Co oni sobie myśleli?

W pobliżu leży ciało Ukraińca, który jechał gdzieś na rowerze. Ciała kobiet, które szły po wodę… Samochód zmiażdżony przez czołg, w którym wciąż jest ciało kierowcy…

A oto piwnica, w której miejscowi niedawno trzymali swoje rzeczy. Ratownicy znaleźli tu osiemnaście okaleczonych ciał mężczyzn, kobiet i dzieci - z obciętymi uszami i wyrwanymi zębami.

Przejdźmy dalej. To masowy grób Ukraińców. Dla prawie 300 osób. 300 osób, które do niedawna żyły, pracowały, studiowały, kochały, uśmiechały się…

Dziś Bucza to nie tylko nazwa miejscowości. To symbol nowej zbrodni zorganizowanej przez Rosję. To tragiczna historia setek torturowanych i zabitych Ukraińców. Zgwałconych kobiet, dzieci.

Jak to nazwać? Obawiam się, że słowo "faszyzm" jest zbyt lekkie na takie okrucieństwa.

W tym tekście, w imieniu gazety "Express", chciałabym zwrócić się do wszystkich światowych mediów, polityków i organizacji międzynarodowych, które wciąż są po prostu "zatroskane" tym, co dzieje się w Ukrainie. Zawsze kiedy odmawiasz dostarczenia Ukrainie broni, zamknięcia nieba, pamiętaj o Buczy. Zawsze, gdy upierasz się, że Rosja jest gwarantem bezpieczeństwa Ukrainy, pamiętaj o Buczy. Zawsze, gdy myślisz, że nie grozi ci wojna, pamiętaj o Buczy. Jeśli dziś to przemilczysz, jutro Bucza może się wydarzyć w Polsce, krajach bałtyckich czy w Niemczech.

Pamiętaj, że dziś każdy, kto szanuje zasady demokracji, musi pomóc Ukrainie.

Nie mamy wątpliwości, że Ukraina wygra tę wojnę. Ale Bucza na zawsze pozostanie bolesną blizną w naszych sercach.

Uliana Vitiuk

Дивись відео Житловий масив у центрі Чернігова після російських обстрілів. Residential area in the center of Chernihiv after the Russian shelling
ПОПУЛЯРНІ
ОСТАННІ