Як працює перший перший евакуаційний поїзд-госпіталь в Україні? "Найтяжче бачити поранених дітей"
Він має вісім вагонів і може перевозити хворих та поранених із регіонів, де відбуваються воєнні дії. За один рейс — 30 поранених.
У складі потяга є вагон інтенсивної терапії, два — для пацієнтів середньої тяжкості, та ще два — у легкому стані. Також передбачено один вагон для персоналу і два технічні (у них, до речі, розміщена киснева станція).
"У вагоні інтенсивної терапії 5 ліжок, які обладнано сучасними моніторами діагностики поточного стану і апаратами штучної вентиляції легень, — каже 38-річна Альбіна Жаркова, лікарка евакуаційного поїзда. — Також у цьому вагоні маємо дефібрилятор, апарат електрокардіографії, УЗД та обладнання для реанімаційних заходів.
У нашій бригаді, якою керує іноземний фахівець, чотирнадцять медпрацівників: медсестри, лікарі різного профілю, помічники та прибиральниця".
Обладнали госпіталь на колесах представники міжнародної організації "Лікарі без кордонів". За один рейс поїзд може перевезти 30 поранених і 20 осіб супроводу.
"Моя загальна спеціалізація — кардіологія, маю досвід роботи у відділеннях інтенсивної терапії. Цього досить, щоб працювати лікарем невідкладних станів, — каже жінка. — Війна застала мене в Сумах. 24 лютого я допомагала на одному із пунктів тероборони. Ми створили медпункт і надавали допомогу нашим воїнам і жителям, які були у бомбосховищі поряд.
Згодом я випадково побачила анонс у соціальній мережі про те, що є потреба у фахівцях для організації "Лікарі без кордонів". Подала заяву і вже наступного дня зі мною сконтактувалися й запропонували роботу в евакуаційному поїзді. Ми виїхали до Дніпра, забрали поранених з-поміж евакуйованих із Маріуполя й доставили до Львова".
Робоча зміна лікарів госпіталю на колесах триває два дні. Це доволі важко, враховуючи психологічне навантаження на працівників...
"Найтяжче бачити поранених дітей, — каже пані Альбіна. — Мені дуже запам’яталась дівчинка, яка втратила маму під час обстрілу і сама ледве вижила. У неї були ушкоджені кінцівки, а поруч лежав 16-річний хлопець, який втратив сестру. В нього була травматична ампутація руки й важкі переломи. Важко дивитись, як багато болю вони терплять. Але надихає те, що чимало пацієнтів не втрачають сили духу.
В останній поїздці у нас була дівчина з відкритою травмою черепа. Попри це, вона усміхалася і вірила у своє швидке одужання. Нам, лікарям, це додає сили працювати і рятувати ще більше людей".
Від початку роботи медпотяга вже евакуювали більше 300 пацієнтів.
Леся Родіна
Jak działa pierwszy pociąg ewakuacyjny-szpital na Ukrainie? "Najtrudniej jest, gdy widzi się ranne dzieci"
Ma osiem wagonów i może przewozić chorych i rannych z terenów ogarniętych wojną. Na jeden raz - 30 rannych.
Pociąg składa się z wagonu intensywnej terapii, dwóch wagonów dla pacjentów o umiarkowanym nasileniu objawów chorobowych i dwóch kolejnych - dla pacjentów w stanie łagodnym. Jest też jeden wagon dla personelu i dwa techniczne (mają one także stację tlenową).
- Na oddziale intensywnej terapii jest pięć łóżek, które są wyposażone w nowoczesne monitory do diagnozowania stanu zdrowia oraz sprzęt wspomagający oddychanie - mówi 38-letnia Albina Zharkova, lekarka w pociągu ewakuacyjnym. - Mamy też defibrylator, urządzenie do elektrokardiografii, ultradźwięki oraz sprzęt do resuscytacji - opowiada, dodając, że zespół pociągu składa się z pielęgniarek, lekarzy różnych specjalności, asystentek i sprzątaczki.
Pociąg może przewozić jednocześnie 30 rannych - od początku jego działania ewakuowano w ten sposób ponad 300 pacjentów.
- Moją ogólną specjalizacją jest kardiologia, mam doświadczenie na oddziałach intensywnej terapii. To wystarczy, aby pracować jako lekarz pogotowia - mówi Zharkova. - Wojna złapała mnie w Sumach. 24 lutego pomagałam na jednym ze stanowisk obronnych. Założyliśmy centrum medyczne i udzieliliśmy pomocy naszym żołnierzom i mieszkańcom znajdującym się w pobliskim schronie przeciwbombowym. Później przypadkowo zobaczyłam ogłoszenie w sieci społecznościowej, że potrzebni są specjaliści dla organizacji "Lekarze bez granic". Złożyłam podanie, następnego dnia skontaktowano się ze mną i zaproponowano mi pracę w pociągu ewakuacyjnym. Pojechaliśmy w Dniepr, zabraliśmy rannych spośród ewakuowanych z Mariupola i wywieźliśmy ich do Lwowa - dodaje.
Zmiana robocza lekarzy szpitalnych na kółkach trwa dwa dni. Jest to dość trudne, biorąc pod uwagę psychiczne obciążenie pracowników.
- Najtrudniej jest zobaczyć ranne dzieci - mówi pani Albina. - Bardzo dobrze pamiętam dziewczynę, która podczas ostrzału straciła matkę i ledwo przeżyła. Jej kończyny były uszkodzone. A w pobliżu leżał 16-letni chłopiec, który stracił siostrę... Miał urazową amputację ręki i ciężkie złamania. Trudno sobie wyobrazić, jak bardzo cierpią. Ale inspirujące jest to, że wielu pacjentów nie traci siły ducha - dodaje.
Na ostatniej wyprawie mieliśmy dziewczynę z otwartą raną czaszki. I ona mimo to uśmiechała się i wierzyła w szybki powrót do zdrowia. To daje nam siłę do pracy i ratowania jeszcze większej liczby osób
- mówi.
Łesia Rodina
