На тимчасово окупованих територіях зафіксовано понад 100 фактів нищення української мови. Лінгвоцид, створений рашистами, супроводжується погрозами, залякуванням, застосуванням фізичної сили та психологічного тиску. Подібні дії чинили на українських територіях московське царство та радянська влада. Їхня мета - асимілювати народ і наблизити його до російського. Яким чином це відбувалося століття тому та що робить окупаційна влада тепер?
"Лінгвоцид - це процес вбивства мови, і він має декілька способів для реалізації, - зазначає Леся Дуда, кандидатка філологічних наук Львівського національного університету імені Івана Франка, засновниця мовної майстерні "Слово нанОво". - Найперший спосіб - знищення мови через офіційні заборони: створення законів, що унеможливлюють функціонування однієї мови на користь іншої. Наступний метод - зниження престижу мови. Фізичне знищення мовців - ще один із способів лінгвоциду. На деяких територіях України говорять російською, бо там був геноцид. Носії української фізично померли і на їхнє місце заселили російськомовне населення, яке там укорінилося".
Ще одним зі способів мововбивства є штучна зміна внутрішньої структури мови, тобто заміна слів, наголосів, пунктуації. "І цей метод настільки добре спрацював, що до сьогодні українці використовують мовні помилки, які своїм корінням сягають перепису правопису 1933 року", - додає Леся Дуда.
"Через такі дії зникла всім відома буква ґ. Слово "городина" замінили словом "овочі", а "садовина" - словом "фрукти". Таким чином влада хотіла максимально уподібнювати українську мову до російської", - каже Аліна Понипаляк, кандидатка історичних наук, співкоординаторка ініціативи "Вимкни російське".
Коли вперше був зафіксований випадок лінгвоциду?
- У 1622 році, - каже Руслан Творецький, засновник ініціативи "Моя мовна стійкість". - Тоді цар Михайло I Федорович видав наказ спалити всі примірники учительського Євангелія, що було надруковане в Україні. Відтоді документально зафіксовано ще 133 спроби знищити українську мову.
А як українську мову забороняли пізніше?
А. Понипаляк:
- Наприклад, у 1863-му вийшов Валуєвський циркуляр, який наклав заборону на друкування будь-якої української літератури - як духовної, так і освітньої. Ще через рік був прийнятий статус про початкову школу, згідно з яким навчальний процес у всіх початкових школах обов'язково мав відбуватися виключно російською.
А що забороняв Емський указ, виданий у 1876-му Олександром II?
А. Понипаляк:
- Друк та завезення з-за кордону україномовної літератури - це каралося судом. Також вживання української було заборонене у школах, університетах, театрах й інших культурних установах.
Як мову знищували за часів радянської влади?
А. Понипаляк:
- З 1933 року відбувається знищення більшості українських письменників. У 1938 році виходить постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік та областей". Вперше фігурує наказ про обов'язковість викладання російської мови в усіх неросійських школах. У 1970 році Міністерства освіти СРСР видає наказ, який зобов’язує писати і захищати дисертації лише російською мовою.
Що було з українською мовою за часів незалежності?
Р. Творецький:
-У 2012 році з’явився Закон "Про засади державної мовної політики", який неофіційно звучить як "Закон Ківалова-Колесніченка". У документі пропонували визнати рідною мовою ту, якою дитина вперше заговорила. Також закон розширював використання регіональних мов. Можна сказати, що цей документ був спрямований на знищення української мови.
Що ми можемо зробити сьогодні, щоб не дати окупантам знищити українську мову?
Р. Творецький:
- Виходити на мітинги за захист мови, споживати україномовний контент, мотивувати бізнес переходити на українську, бойкотувати російський продукт, зокрема й у культурній сфері.
Анастасія КОВАЛЬ
Jak Rosja niszczyła język ukraiński. "To jest językobójstwo"
Na terenach czasowo okupowanych zarejestrowano ponad 100 sytyuacji, które można uznać za językobójstwo. Niszczeniu języka towarzyszą groźby, zastraszanie, użycie siły fizycznej i presji psychicznej. Podobne sytuacje miały miejsce w czasach Carstwa Moskiewskiego i władz sowieckich. Ich celem była asymilacja narodu i przybliżenie go do Rosjan. Jak przebiegało to zjawisko na przestrzeni lat?
"Językobójstwo jest procesem zabijania języka i odbywa się na kilku płaszczyznach - mówi Łesia Duda, kandydatka nauk filologicznych na Lwowskim Uniwersytecie Narodowym im. Iwana Franki, założycielka warsztatów językowych 'Słowo na nowo"'.
- Pierwszą z płaszczyzn jest zniszczenie języka przez wydanie oficjalnych zakazów. Ustanowienie prawa, które zabrania posługiwania się danym językiem. Kolejnym z elementów jest obniżenie prestiżu języka czy fizyczne wyeliminowanie osób, posługujących się danym językiem. Na niektórych terenach Ukrainy mówi się po rosyjsku, ponieważ doszło tam do ludobójstwa. Osoby mówiące po ukraińsku zginęły, a na ich miejsce osiedliła się ludność rosyjskojęzyczna.
Inną metodą zabijania języka jest sztuczna zmiana wewnętrznej struktury języka, czyli zastąpienie konkretnych słów, akcentów i interpunkcji. - I ta metoda zadziałała tak dobrze, że Ukraińcy do dziś używają błędów językowych, które biorą się ze zmian ortograficznych z 1933 roku - dodaje Łesia Duda.
"Dzięki takim działaniom zniknęła litera 'g'. Słowo 'городина' ('warzywa') zostało zastąpione słowem 'овочі', a 'садовина' ('owoce') słowem 'фрукти'. W ten sposób władze chciały jak najbardziej upodobnić język ukraiński do rosyjskiego - mówi Alina Ponypalak, absolwentka nauk historycznych, współkoordynatorka inicjatywy "Wyłącz rosyjskie".
Kiedy zarejestrowano pierwszy przypadek językobójstwa?
- W roku 1622 - mówi Rusłan Tworecki, założyciel inicjatywy "Moja twardość językowa". - Wtedy car Michaił I Fiodorowicz wydał rozkaz spalenia wszystkich egzemplarzy Ewangelii Nauczycielskiej, które zostały wydrukowane w Ukrainie. Od tego czasu udokumentowano kolejne 133 próby zniszczenia języka ukraińskiego.
Jak później zakazano języka ukraińskiego?
A. Ponypalak:
- Na przykład w 1863 r. wydano Cyrkularz Wałujewski, który zakazał drukowania wszelkiej literatury ukraińskiej, zarówno duchowej, jak i edukacyjnej. Rok później przyjęto statut o szkole podstawowej, zgodnie z którym proces edukacyjny we wszystkich szkołach podstawowych musiał być prowadzony wyłącznie w języku rosyjskim.
A czego zabronił Ukaz emski wydany w 1876 roku przez Aleksandra II?
A. Ponypalak:
- Drukowanie i sprowadzanie literatury ukraińskojęzycznej z zagranicy było karane przez sądy. Zabroniono także używania języka ukraińskiego w szkołach, na uniwersytetach, w teatrach i innych instytucjach kulturalnych.
Jak zniszczono język podczas reżimu sowieckiego?
A. Ponypalak:
- Od 1933 roku większość pisarzy ukraińskich została zmuszona do posługiwania się językiem rosyjskim. W 1938 roku wydano rezolucję "O obowiązkowej nauce języka rosyjskiego w szkołach republik narodowych i regionów". Po raz pierwszy zaczął obowiązywać nakaz nauki języka rosyjskiego we wszystkich szkołach nierosyjskich. W 1970 r. Ministerstwo Oświaty ZSRR wydało przepis nakazujący napisanie i obronę prac dyplomowych wyłącznie w języku rosyjskim.
Co się stało z językiem ukraińskim w czasie niepodległości?
R. Tworecki:
- W 2012 r. pojawiła się ustawa "O zasadach państwowej polityki językowej", która nieoficjalnie brzmi jak ustawa "Kiwałowa-Kolesniczenki". W dokumencie zaproponowano, by za język ojczysty uznać ten, którym dziecko posługiwało się od urodzenia. Ustawa rozszerzyła również użycie języków regionalnych. Można powiedzieć, że dokument ten miał na celu zniszczenie języka ukraińskiego.
Co Ukraińcy mogą dziś zrobić, aby okupanci nie zniszczyli języka ukraińskiego?
R. Tworecki:
- Wychodzić na wiece w obronie języka, konsumować produkty ukraińskojęzyczne, wspierać biznes do posługiwania się językiem ukraińskim, a także bojkotować rosyjskie produkty, zwłaszcza w branży kulturalnej.
Anastasija KOWAL
Więcej informacji na stronie głównej Gazeta.pl
