На найвищу сходинку п’єдесталу зійшли Роман Полянський і змішаний дует у складі Світлани Богуславської та Ярослава Коюди. Бронзовими призерами стали Анна Айсанович, Анна Шеремет, а також тандеми у складі Андрія Сивиха та Дмитра Хереза і Дарії Котик та Станіслава Самолюка, пише газета "Експрес".
"Усі ці спортсмени вже давно здобувають для України медалі на міжнародних змаганнях, — каже Микола Чуприна, головний тренер збірної України з академічного веслування. — Ось Роман Полянський їхав до Чехії у статусі дворазового переможця Паралімпійських ігор! І на чемпіонаті світу він здобув дивовижну перемогу: програючи на дистанції італійському суперникові, на фініші його наздогнав і випередив. Саме паралімпійські веслувальники нині задають тон іншим спортсменам, які на них рівняються".
Єдину медаль до скарбнички національної збірної України з академічного веслування поклали Станіслав Ковальов та Ігор Хмара, які фінішували третіми у змаганнях чоловічих легких парних двійок. Це перша медаль в історії українського веслування саме в цій дисципліні, в якій на рівні чемпіонатів світу українці не проходили далі четвертого за значущістю фіналу "D".
"Я присвячую цю медаль Україні, нашим Збройним силам, а також моїм бабусі та дідусеві, які нині залишилися в окупації, в рідному селищі Комишани, що на Херсонщині", — каже 31-річний Станіслав Ковальов.
Ігор Хмара додає, що внаслідок війни він та його партнер залишилися без інвентарю. "24 лютого ми перебували у Болгарії, — розповідає 22-річний спортсмен. — Там проводили зимову підготовку без човна та весел, акцентуючи увагу на плаванні, бігу та велосипедному спорті. І раптом росія вторгнулася в Україну, а ми залишили вдома весь інвентар. До травня тренувалися на човнах, які позичили в болгар, а згодом орендували в іспанців — саме на їхньому човні й зуміли здобути історичну медаль чемпіонату світу".
За словами Ігоря Хмари, він займається академічним веслуванням з 2002 року, а його партнер — з 2006- го. "У 2012 році ми створили тандем і відтоді працюємо разом, — каже Ігор Хмара. — Тренуємося двічі на день по три-чотири години, а останні два місяці трудимося без вихідних. За одне вранішнє тренування долаємо на човні від 20 до 24 кілометрів, а ввечері — від 12-ти до 16-ти".
