Найперші полонені потрапили до табору ще декілька місяців тому. Вони були впевнені, що їх очікують знущання, катування, деякі, навіть, вважали – їм відріжуть все, що відрізається, інформує ТСН.
Табір полонених: як живуть військові рф в Україні
Найстаршому тут – 56 років, наймолодшому – 19. "У них був страх. Коли їх привезли, надали можливість помитись, одягнутись, коли нагодували – страх розвіявся, але вони не могли спочатку звикнути до цього", – цитує видання працівників установи.
Коли полонений потрапляє сюди, в першу чергу, він проходить низку обов’язкових процедур. Здає на зберігання особисті речі, проходить медогляд, отримує білизну та одяг. Далі – 14-денний карантин. Під час цього відбувається так звана адаптація, а декого доводиться навчати елементарного – як користуватись електрочайником та бойлером. Після проходження карантину полонені направляються в інші житлові корпуси. Кожен має своє ліжко, постільну білизну та невелику тумбочку для особистих речей.
Режим дня у полонених: підйом о 6 годині ранку. Далі – ранкові процедури, сніданок, та робота. Після завершення робочого часу є дозвілля – можна навіть грати в футбол на тюремному стадіоні. Після вечері також є вільний час.
Чимало полонених виявляють бажання дивитись українські теленовини. Після вечірніх процедур, о 22.00, полонені мають право піти спати. На вихідних до них приїжджає священик, але в таборі не пригадують, щоб якийсь росіянин волів сповідатись.
Полонені ходять в укриття
Коли звучить сигнал повітряної тривоги, який означає, що росія знову загрожує з повітря, полонені йдуть в укриття – незалежно від часу доби. "У такі хвилини у них найбільше розчарування в "руском мірє", – каже працівник табору. Тут є росіяни з Московської області, Петербурга, Сибіру. Є полонені, які були мобілізовані з окупованих територій.
Годують полонених тричі на день. "Перші страви – це борщ або суп, другі – каші або картопля. Обов’язково – риба або м’ясо, салати, хліб", – розповіли у таборі.
Також військовополонені мають право телефонувати рідним зі спеціального тюремного телефона. Проте, буває, що їхні рідні самі збивають телефонні дзвінки. "Був такий випадок, коли полонений зателефонував родичці, та вислухала і відповіла, що не чує, потім взагалі чомусь сказала: "Хелоу, хелоу" і на цьому все", – розповіла працівниця установи, яка організовує дзвінки для полонених окупантів.
У таборі кажуть, що чимало військових продовжують триматись своєї проросійської позиції, але є і такі, які кардинально змінили своє ставлення. Водночас, на думку пенітенціаріїв, які працюють з російськими полоненими, близько 60% росіян після обміну повернуться в лави загарбників. Або російська влада поверне їх примусово.
