The Economist зазначає, що серед заслуг генерала Сирського — дві критично важливі перемоги: зупинення російської армії на самих підступах до Києва у березні, а також подальше витіснення окупантів з Харківської області у вересні. Зараз він відповідає за протистояння російській армії, яка перегрупувалась і кидає все, що має, на Бахмут, що на Донбасі.
Який рецепт успіху операцій на Київщині та Харківщині? Пояснення Сирського
У плануванні операцій Сирський надає особливого значення раптовоості та введенню в оману. Це допомагає компенсувати очевидний брак в України вогневих потужностей. Так, біля Києва, за його словами, в певний момент чисельна перевага ворога становила дванадцять до одного. Тоді Сирський зібрав тимчасові батальйони із представників військових навчальних закладів, а потім використав партизанські групи, щоб перехопити колону постачання довжиною у 64 кілометри, яка намагалася пробити шлях до Києва.
На Харківщині генерал-полковник застосовував легкоозброєні мобільні групи, створені на основі невеликих підрозділів, вибраних із наявних бригад. Найамбітніші цілі (звільнення двох ключових логістичних вузлів росіян у Куп’янську та Ізюмі), були досягнуті на п’ятий день. Командир каже, що як і інші, був здивований швидкістю досягнення прогресу і вирішив не дотримуватися плану, що передбачав перехід в оборону, а наказав підпорядкованим підрозділам переслідувати якомога далі російські війська, що втікали.
Якби генералові вдалося тоді отримати підкріплення, цілком міг статися ще серйозніший розгром російського фронту на півночі сусідньої Луганській області біля міст Сватове і Кремінна. Але українські сили були зав’язані в боях біля Лисичанського нафтопереробного заводу південніше. "Військ завжди не вистачає. Ми практично увесь час воювали в цій війні, залучаючи резерви", — каже генерал.
Сирський — про тактику росіян і результати призову
The Economist також цитує Сирського, який зазначає, що росіяни під керівництвом їхнього нового командувача Сергія Суровікіна змінюють тактику. За його словами, окупанти атакують меншими за чисельністю, проте добре скоординованими спішеними підрозділами. Це їм дається дорогою ціною, якщо говорити про життя солдат, але це "ніколи не було найвищим пріоритетом для Росії".
Сирський каже, досвід боїв на Луганщині продемонстрував, що призов, організований Володимиром Путіним, може принести результати. Більш-менш добре підготовлені солдати зараз масово з’являються по всьому східному фронту, причому деякі з них прибувають "із глибини Росії, зокрема зі східних регіонів та з Уралу".
Генерал-полковник зазначає, що це викликає занепокоєння, але ще більш нагальною проблемою є збереження темпів постачання зброї Україні. Боєприпаси витрачаються зі швидкістю, яку можна порівняти з тією, що була в період Другої світової війни. Битви виграє саме та сторона, яка якомога швидше організує доставку снарядів до гармат.
