Докладніше — у розмові з істориками Максимом Майоровим та Іваном Хомою.
— Чи відбувалися в Росії масові повстання проти влади або держперевороти? Наскільки результативними вони були?
І. Хома: — Упродовж останніх майже п’ятисот років Росія є самодержавною імперією з необмеженою владою — чи то царя, чи імператора, чи генерального секретаря, чи президента. Втім за цей час було декілька потужних виступів невдоволених наявним станом справ.
Як приклад цілісного руху в історії Росії можемо назвати декабристський рух 1816 — 1825 років. Цей рух, фактично політичну силу, сформували російські офіцери після перемоги над Наполеоном. Вони, пройшовши пів Європи, на власні очі побачили, що там народ живе заможніше й вільніше. І захотіли реалізувати якісно нові правові засади у самодержавній Росії, яку тоді очолював Олександр І. Прописали зміни до конституції, поставили за мету подолати кріпацтво, запровадити демократичні інститути і так далі.
Спроба державного перевороту відбулася в Санкт-Петербурзі, столиці Російської імперії, у грудні 1825 року. Але не спрацювала. Це був просто порив військової еліти, якого широкий загал суспільства не підтримав. — Які ще масові виступи в Росії можете згадати? — Революція в Російській імперії 1905 року. Вона теж насправді не увінчалася успіхом. Імператор та його оточення обдурили народ. Дали начебто людям Державну думу, але позбавили їх права бути обраним до неї.
1917 року відбулося дві революції. Лютнева, яка привела до появи демократичної влади в Росії. Щоправда, так було недовго — від березня до жовтня. 25 жовтня 1917 року відбувся державний переворот: демократичну владу на чолі з тимчасовим урядом було усунено. До керівництва прийшли ті, хто уособлював комуністичну тоталітарну систему на чолі з Леніним.
М. Майоров: — Так, в історії Росії було багато повстань, проте майже ніколи народні виступи не приводили до повалення влади, зміни режиму. Більш успішний досвід "двірцевих переворотів" — наприклад, коли були вбиті імператори Петро ІІІ та Павло ІІ або усунутий від влади Микита Хрущов. Змови визрівали в самому осерді влади, тоді було багато суб’єктивних і навіть випадкових чинників. Народ про все дізнавався уже постфактум.
Цікаво, що в Росії, на відміну, приміром, від Туреччини, у путчах ніколи не перемагали військові. Були різні невдалі спроби. Царі придушували стрілецькі бунти, провальним був виступ декабристів, заколот Корнілова.
— Що змушувало народ Росії виступити проти влади?
М. Майоров: — Десакралізація влади, усвідомлення її слабкості, нікчемності. Найкраще це проявляється на тлі серйозних суспільно-політичних викликів. Таких, як невдала війна. Якщо повернутися до згаданих революцій, то це Російсько-японська, Перша світова та Афганська війни. Простого програшу замало. Режим має, як мовиться, дати слабину, продемонструвати, що не здатний впоратися з проблемами.
Нинішня війна ідеально підходить, щоб засвідчити, що в Москві "король голий".
— Що мало б статися нині, щоб росіяни повстали проти керівництва держави?
М. Майоров: — Має бути видима альтернатива режиму, її послідовники. Влада впаде, а хто її підхопить? Нинішній кремлівський режим всіма силами намагається знищити привабливий образ альтернативного майбутнього. Фраза спікера Держдуми Володіна: "Є Путін — є Росія, нема Путіна — нема Росії" — якраз про безальтернативність. Або істерики російських пропагандистів, що Гаага в разі поразки чекатиме на всіх, аж до двірників.
Росіянам треба дати стимул і позитивну перспективу. Потрібні також сепаратні переговори і з представниками певних угруповань у центральній владі. Вони ж хочуть вибратися з патової ситуації, просто не знають як. Загальна маса росіян може і далі терпіти погіршення ситуації, якщо не з’явиться популярна сила, яка доведе, що має кращий план, ніж у Путіна.
Зауважу, що світ внутрішніх інтриг у Кремлі дуже закритий. Зовнішні спостерігачі можуть тільки гадати, яка ж там реальна розстановка сил і до чого все може привести. Так, імовірно, що Путіна приберуть свої ж, але коли — передбачити це напевно неможливо.
Наталія ВАСЮНЕЦЬ
