"Ми призначили панахиду за Андрієм на 10.30, після цього планували розпочати чин похорону, — розповідає отець Микола Фредина, парох парафії Пресвятої Тройці у селі Солонка. — Біля під’їзду зібралося дуже багато людей. Та за 15 хвилин до панахиди мені зателефонувала пані Ольга, мама Андрія, і сказала, що на впізнанні було тіло не її сина. Виникло відчуття розгубленості... Не було ані радості, ані смутку...".
"На впізнанні загиблий Герой був справді подібний до мого брата, — розповідає Ольга Кіслова, рідна сестра Андрія. — Однак у нього, як у Андрія, не було шраму біля правого ока та проколотого вуха. Ну і борода загиблого була не такою чорною, як у мого брата. Ми сказали, що це не Андрій. Після цього нам принесли годинник загиблого Героя, і всі сумніви зникли. Це був інший годинник, не Андрія! Я його купувала, а тому добре пам’ятала, як він виглядає".
"Не вірте нікому, шукайте мене"
Мама Героя вірить, що Андрій живий. "Навіть коли ми по телефону отримали звістку про смерть Андрія, то наша мама ще зберігала надію, що це неправда, — розповідає Ольга Кіслова. — Вона казала: "Ми поховаємо Андрія, а потім він прийде і нас за це насварить". До речі, Андрій завжди казав: "Якщо я буду у списках зниклих безвісти, не вірте нікому, шукайте мене". Мама щиро вірить, що Андрій живий".
За словами сестри Андрія Кіслова, її брат пішов служити добровольцем 28 лютого. "Хочу, щоб мої діти, дружина, мама, двоє братів і сестра жили у вільній країні", — пояснив він своє рішення. Воював Кіслов у складі 24 бригади імені Короля Данила. Був у роті на посаді старшого вогнеметника.
За словами друзів, хлопець завжди доводив до ладу все до чого брався. Був добротним електриком.
Сьогодні родина військового чекає на проведення ДНК, аби на сто відcотків бути певними, що це не їх Андрій.
Олег ЗУБАРУК
