За словами Тетяни Гончарової, перші снаряди загарбників розірвалися у Кам'янці 8 березня. Окупанти штурмували село, нищили майно місцевих мешканців, обкрадали їх і знущалися. Зараз у звільненому з-під окупації населеному пункті немає жодної вцілілої хати.
Частина хати Тетяни Гончарової зруйнована під час танкового бою. Вона з братом під час обстрілів переховувалися у підвалах. Тоді жінка Тетяна вирішила вести щоденник, у якому описувала пережите.
Також у щоденнику жінка вирішила попрощатися зі своїми трьома синами та залишила їм останнє материнське напуття: "Живіть дружно, допомагайте один одному тоді і моя душа буде спокійною. Навчіть своїх дітей української мови та наших звичаїв та більше подорожуйте своєю країною — нехай мої онуки виростуть справжніми патріотами".
Крім того, жінка закликала синів подати позов до Європейського суду з прав людини. "Як моїх дітей — про порушення Російською Федерацією моїх прав на життя, здоров'я, честь і гідність. Заради цього я й вела свій щоденник", — зі сльозами на очах Тетяна прочитала для "Радіо Свобода" рядки, написані страшною весною 2022 року.
20 червня жінка змушена була евакуюватися з розбитої Кам'янки. Повернутися вдалося лише 11 жовтня, після проведення в деокупованому населеному пункті стабілізаційних заходів.
Кам'янка перебувала в окупації до початку вересня, допоки Сили оборони України не звільнили її.
Раніше квітуче село стало абсолютно непридатним до життя. Окупанти повністю знищили село, залишивши після себе лише розруху, обмальовані літерами "Z" стіни, згорілу техніку, боєприпаси і тіла вбитих місцевих.
"Це було сучасне село, де будинок культури був кращим, аніж в місті Ізюм. Село було організовано на дуже високому рівні, був міцний старостат. Кам'янки більше не існує, якщо говорити про будівлі та інфраструктуру. За нашими даними, в цьому селі проживають 10 членів нашої громади. Їм надається гуманітарна допомога. ДСНС розбирають завали будівель і знаходять жертв війни", — розповідав у вересні заступник Ізюмського міського голови Володимир Мацокін.