Російські солдати не шкодують ні дітей, ні жінок, знищуючи на своєму шляху все живе, що трапляється. У цьому міг пересвідчитися чи не кожен українець, страждаючи від навали армії Росії. Звідки ж така жорстокість?! Здається, історики врешті-решт знайшли належне пояснення.
— Геродот, батько історії, свого часу писав, що на території теперішньої Московської області мешкало плем’я людожерів (грецькою — андрофагів). Власне там і зародився російський етнос. Римський історик Пліній Старший зазначав у своїх працях, що мешкало це плем’я за десять переходів за верхнім Дніпром: якщо кіньми, то це 700 — 800 кілометрів, за теперішніми мірками, — розповідає історик Олександр Палій, який досліджував цю тему. — Римський історик Амміан Марцелін констатував, що людожери були настільки люті норовом, що від них люди інших племен сахалися, ніхто не хотів жити з ними на одній території, і через це вся земля — аж до Китаю — стояла пусткою.
Також варто згадати й апокрифічний твір про мандрівки апостолів Матвія та Андрія до людожерів, який написаний орієнтовно у V столітті нашої ери. Він зберігся у багатьох записах. У нас на той час правив князь Кий, а на території Росії — людожери.
Цікавий момент описується у цьому творі — про плем’я меря. Воно мешкало на території Залісся, так званого Володимиро-Суздальського князівства, яке очолювала гілка князів, починаючи з Юрія Долгорукого й далі. Так ось, у часи, коли поляки прийшли на Волгу, вони на власні очі пересвідчилися, що племена меря були насправді канібалами. Вони ритуально поїдали трупи своїх батьків, мовляв, таким чином до них перейдуть досвід та мудрість померлих. У голодні роки представники цього племені навіть поїдали своїх жінок та дітей.
Ці племена почали переходити на слов’янську мову десь в ХІ столітті, а остаточно це зробили у ХVІII. Упродовж довгого часу в складі Московщини існували так звані "мерзкі стани" — самоврядні території, де проживали людожери, що поступово асимільовувалися. Останні "мерзкі стани" було ліквідовано царицею Катериною ІІ. Тобто впевнено можна сказати, що чи не половина сучасних росіян — нащадки цього страшного племені меря.
— Які ще є докази, що воно проживало саме на території Московщини?
— Наприклад, знахідки у процесі археологічних розкопок. На території Росії кам’яна доба тривала дуже довго, зокрема на території Залісся, де жили племена мері — майже аж до першого тисячоліття нашої ери. Тому пояснити дикість росіян просто. Вони не пройшли еволюції, а стрибнули з кам’яної доби просто в "розвинутий соціалізм".
Крім того, збереглась німецька карта за 1894 рік, на ній чітко видно, що це плем’я ще в той час мешкало в районі Уралу. Наприкінці ХІХ століття, уявіть собі!
Я вже не кажу про фольклор, він не може бути історичним джерелом, але тим не менш. Для прикладу, їхня Баба-Яга завжди хотіла когось запекти у печі.
Цілком зрозуміло, чому росіяни вороже ставляться навіть один до одного. У племені людожерів твій товариш завтра може стати твоїм обідом, якщо нічого іншого добути не пощастило.
— І все це не може не впливати на поведінку росіян сьогодні?
— Безумовно. Народи, які відносно нещодавно вийшли з кам’яної доби, на 5000 років пізніше, ніж у Європі, потребують просвіти, роботи, праці, щоб стати цивілізованими, у класичному розумінні цього слова. А яка якісна просвіта може бути у Росії, якщо там завжди найкращих вбивали та страчували? Хто в них тільки підіймає голову трохи вище — того знищують. Тому ментальність росіян ще до сих пір залишається ментальністю печерних людей, яким чужорідна будь-яка мораль, лише закон найсильнішого. Хто відібрав у когось кістку, той і молодець.
Це може бути й причиною, чому з росіянами ніколи не можна ні про що домовлятися і йти їм на якісь поступки. Адже будь-які поступки, з точки зору печерної людини — це прояв слабкості.
І ще один факт для роздумів. Криміналізація нинішньої Росії, за деякими оцінками, десь у 30 — 40 разів вища, ніж у Західній Європі. Це демонструє, наскільки росіяни відстають у розвитку.
