Микита отримав важке мінно-вибухове поранення з численними переломами рук і ніг, а також пошкодження лівої легені, повідомляють у Першому медичному об’єднанні Львова. У Національному реабілітаційному центрі "Незламні" лікарі допомагають хлопцю одужати.
"У Микити були важкі травми. Спочатку у Бахмуті йому надали кваліфіковану першу медичну допомогу, далі перевезли у Дніпро, де лікарі стабілізували його стан і підготували до транспортування, — розповідає Олександр Калінчук, завідувач відділення хірургії лікарні Святого Миколая. — Без цієї вчасної і професійної медичної допомоги все могло би завершитися фатально".
Далі евакуаційним потягом Микиту доправили у Львів, у Національний реабілітаційний центр "Незламні".
"Ми оглянули пацієнта. Виявили, що уламок не долетів буквально соту частку міліметра до найбільших судин людського організму, він застряг між аортою і коренем лівої легені (легеневими судинами), — каже Олександр Калінчук. — Важко уявити, наскільки хлопцю пощастило, що він отримав шанс на життя".
Львівські лікарі взялися видаляти уламок з грудної порожнини малоінвазивним способом.
"Ми зробили три маленькі проколи по 5 міліметрів і за допомогою спеціального обладнання та відеосистеми змогли витягнути уламок снаряда, — розповідає лікар. — На випадок виникнення ускладнень в операційній чергувала кардіохірургічна бригада. Вона мала б включитися у роботу, якщо б виникла критична кровотеча. Але, на щастя, цього не сталося. Розмір самого уламка — 3 сантиметри. Тож один прокол ми розширили до 2 сантиметрів і завдяки розтягуванню шкіри його витягли".
Після цього Микиті провели ще одну операцію — дістали дрібні уламки снаряда з м’яких тканин, стегна та плеча.
"Наразі життю Микити нічого не загрожує. Однак попереду в хлопця тривалий процес відновлення, — каже Олександр Калінчук. — Адже у нього, крім уламка снаряда в грудній порожнині, — роздроблені лопатка й ребра, пошкоджені м’які тканини та нерви нижньої й верхньої кінцівок. Думаю, реабілітація триватиме приблизно 3 — 6 місяців".
До речі, Микита — з багатодітної родини. Рідні до нестями щасливі, що вдалося врятувати життя дитини. Тим часом хлопець з нетерпінням чекає свого одужання. Він мріє повернутися додому — і щоб це обов’язково було під мирним небом.
Юля ТОМЧИШИН
