Росія викрадає тисячі українських дітей. "Їх перевиховують у спеціальних таборах"

— За даними платформи "Діти війни", ідентифіковано 16 226 дітей, яких викрала Росія

за останній рік з окупованих територій України, — каже Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини. — Але ця кількість може бути значно більшою. Адже батьки, які перебувають на захоплених РФ територіях, не можуть звернутися до органів української влади, щоб повідомити про депортацію дитини до Росії.

— Які категорії дітей силоміць депортували до Росії? 

— Батьки яких загинули під час бойових дій (багато таких — із Маріуполя) або ж які не пройшли фільтраційних таборів. Чимало дітей з українських медичних закладів, сиротинців вивезено до РФ начебто на оздоровлення та лікування.

— Росія з 2014 року вивозила дітей з окупованих територій — Донецької, Луганської областей та Криму, — додає Катерина Рашевська, юристка ГО "Регіональний центр прав людини", членкиня Міжвідомчої комісії з питань застосування та реалізації норм міжнародного гуманітарного права в Україні. — За різними даними, до РФ депортовано понад 260 тисяч неповнолітніх з України. Дітей вивезли до 57 регіонів Росії (Сахалін, Астрахань, Мурманськ, Дагестан та інші). Близько 30 тисяч дітей росіяни направили на перевиховання у спеціальні табори. Хоч РФ стверджує, що ці діти поїхали на оздоровлення. На території РФ і Криму виявлено 43 такі табори. Діють схожі заклади і в Білорусі.

(У дослідженні лабораторії Єльського університету йдеться про те, що для українських дітей нині діє понад 40 таборів у Сибіру, на узбережжі Чорного моря, у центральних регіонах РФ, на Уралі та в анексованому Криму. За даними авторів звіту, у таборах дітям розповідають про "традиційні цінності", викладають історію за "російськими стандартами", навчають стрільби та поводження з військовою технікою. Деякі табори, зокрема у Криму й Чечні, проводять для дітей "курс молодого бійця". — Ред.).

— Які ще форми депортації використовують рашисти? 

К. Рашевська: — Приблизно з травня минулого року російський уряд почав депортувати дітей під виглядом евакуації на територію РФ або підконтрольні їй українські території. Згідно з нормами міжнародного права, мали би бути створені гуманітарні коридори для вивезення дітей на підконтрольну Україні територію. Але Росія їх постійно обстрілювала. Мало того, навіть евакуація дітей на територію РФ не могла відбуватися без згоди України. Звісно, такого дозволу Москві ніхто не давав.

— Чи багато вкрадених українських дітей стали членами російських родин?

К. Рашевська: — У РФ проводиться пропагандистська медійна кампанія, щоб заохотити росіян забирати українських дітей у родини. Нам вдалося задокументувати приблизно 400 випадків насильницької передачі дітей у російські сім’ї, а також — випадки насильницької паспортизації. Усі ці відомості ми передали у МКС як докази злочинів Росії. 

О. Павліченко: — Зауважу, що згідно зі ст. 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду 1948 року, ст. 6 Римського статуту Міжнародного кримінального суду та ст. 442 Кримінального кодексу України, насильницька передача дітей з однієї групи до іншої з метою знищення національної, етнічної чи расової групи є складовою геноциду. 

— Наскільки реально повернути всіх викрадених дітей? 

О. Павліченко: — Наразі в Україну повернуто лише 324 викрадені росіянами дитини. Деякі з вивезених дітей були усиновлені в Росії через судові рішення, тому їхні особисті дані було змінено. Знайти їх буде надзвичайно важко, оскільки вони можуть фігурувати під іншими прізвищами, датами народження та іншими відомостями. 

Депортовано багато дітей, батьки яких позбавлені батьківських прав, але які мають родичів, що можуть виступати опікунами. Тому необхідно з’ясувати їхні родинні зв’язки, виявити їхнє місцезнаходження, щоб вони могли оформити опіку й забрати дітей. Важливо встановити персональні дані всіх вивезених дітей.

К. Рашевська: — РФ ставить різні умови щодо повернення українських дітей. Хоч згідно з міжнародним правом це неприпустимо. Діти як цивільні особи мають бути повернуті на батьківщину без будь-яких додаткових умов.

Богдан КУФРИК