"Мої рідні — мама, тато і бабуся — винаймали в одному зі зруйнованих ракетою будинків житло на першому поверсі. Ми з чоловіком — військовослужбовці, я служу в "Азові". На момент трагедії нас не було вдома, — розповідає військова Анастасія Асєєва. — У той день пролунав сигнал повітряної тривоги, батько почув гул, через декілька секунд — вибух, а потім другий, третій. Затремтіли стіни, відчинились двері, було багато пилу. Це нагадувало якийсь апокаліпсис!
Усе скло із вікон просто посипалось на маму Ірину. Вона була в крові, кричала від болю і шоку. Тато став витягувати маму з-під уламків скла… Згодом на допомогу приїхав родич, який здав батькам житло, і мій чоловік. Разом вони вивели маму та бабусю на вулицю. Скрізь було чути крики. Із під’їзду виводили закривавлених людей.
Наразі моя мама перебувє у лікарні у важкому стані. Їй провели операцію на очах, проте ліве око бачити не буде, бо осколками зрізало рогівку. Зробили оперативне втручання на руці, адже вона була вся понівечена склом. На щастя, працювати кінцівкою після довгої реабілітації мама зможе".
За словами співрозмовниці, їхня квартира майже повністю зруйнована. "Все залите водою і непридатне для життя. Це диво, що мої рідні вижили. Днями їздили забирати з помешкання вцілілі речі та документи, — каже Анастасія Асєєва. — Патронатна служба "Азову" надала нам службове житло. Чекаємо, коли маму випишуть з лікарні. Дуже хвилююся за неї, вона у важкому психологічному стані. Тато — теж. Бо виходить, що втікали від війни, а вона їх усе одно наздогнала".
Понад 400 людей звернулися по допомогу після російського обстрілу житлових будинків у Запоріжжі з далекобійних реактивних систем залпового вогню. "Терористи точно знали, куди направляли свої ракети", — заявив Володимир Зеленський...
