Росія значно більше готувалася до того, що робити після окупації України, аніж до того, як її досягнути, стверджують у RUSI. У ФСБ вважали: для ефективного контролю окупованих територій необов?язково, щоб окупаційний режим підтримувала більшість чи навіть значна частка населення. Досвід Другої чеченської війни показав, що прихильників нової влади може бути лише 8% від населення регіону, але якщо їх використати як інструмент для контролю за рештою, цього вистачить.
Як росіяни планували ділити українців після окупації?
За низької підтримки населення контроль над ним можна встановити лише шляхом насильства, переконані росіяни. Так вони і робили на тих територіях, які їм все ж змогли окупувати.
Підхід був однотипний. Спершу вони вилучали всі можливі бази даних, щоб отримати повну інформацію про регіон та його населення: медичні, освітні, житлові, податкові, поліцейські, виборчі, а також реєстри місцевих органів влади, комунальних і страхових компаній та неурядових організацій. На підставі цього росіяни створювали мапу, хто де живе і з ким пов?язаний, та як може підтримувати українську владу.
Після цього окупанти планувати розподілити населення окупованих територій на п?ять груп:
- "лідери українського націоналізму", яких належало знищити або, захопивши, влаштувати показові суди;
- ті, хто міг підтримувати український опір: працівники українських правоохоронних структур, місцевої влади та військових, які не погодились одразу стати колаборантами. Їх планувалося або вербувати, або утискати;
- апатичні обивателі;
- активні колаборанти;
- люди, від яких залежала нормальна робота критичної інфраструктури. Їх треба було контролювати.
Як росіяни встановлювали свої адміністрації?
У кожному селищі й місті окупанти обирали будівлю, в якій організовували силовий штаб. Зазвичай це був відділок поліції чи ДСНС. Там російські військові облаштовували, зокрема, кімнати для допитів і тортур. На всіх окупованих територіях ці приміщення облаштували однотипно — навіть пристрої для тортур електричним струмом були однакові. Це доводить, що росіяни готувалися до тортур системно і заздалегідь.
Окупувавши окремі українські території, представники ФСБ проводили розмови з усіма керівниками місцевих державних організацій та органів влади. Їм запропонували обрати: співпраця з окупаційною адміністрацією і доноси на проукраїнських колег або звільнення.
Часто, якщо попередній керівник співпрацювати відмовлявся, нового шукали передовсім з-поміж працівників цієї ж установи. Якщо колаборантів знайти не вдавалося, заклад очолював громадянин Росії. У комунальних служба за роботу критичної інфраструктури відповідав працівник відділу ФСБ.
