Усе це супроводжується лихоманкою всередині країни. В авральному порядку військовозобов'язаних призивають на навчальні збори. Декого беруть з роботи, а то й з ліжка. Держсекретар Ради безпеки Олександр Вольфович запропонував закликати студентів до армії.
Процес перетворення держави у одну велику казарму йде повним ходом. Це синхронізується з новим етапом мобілізації, який розпочався в Росії.
"Складається враження, що для Лукашенка нинішня ситуація, в якій опинився він та його режим, не зовсім комфортна. Хоча він публічно і запевняє, що Росія не може програти цю війну, але насправді він не вірить у перемогу РФ над західними супостатами. Його тісний союз із Путіним зумовлений тим, що йому просто нікуди втікати з підводного човна", – каже політичний оглядач Білоруської редакції Радіо Свобода Валерій Карбалевич.
Невпевненість Лукашенка проявляється, наприклад, у тому, що під час переговорів із Шойгу він поставив питання про гарантію безпеки Білорусі, яку має дати Росія. Не зовсім зрозуміло, про що йдеться. Бо й у рамках ОДКБ та "союзної держави Білорусі і Росії" існують взаємні зобов'язання сторін прийти на допомогу в разі зовнішньої агресії проти союзника.
Питання про гарантії безпеки виникло у контексті питання про розміщення в Білорусі ядерної зброї. Виходить, що ця зброя не зміцнює безпеку країни, а створює додаткову військову загрозу, країна стає заручником Росії, мішенню для удару у відповідь. І Лукашенко потребує додаткових гарантій захисту з боку Росії. Що виглядає дещо дивно.
Міністерство оборони Білорусі підтвердило, що носіями ядерних вільнопадаючих бомб, які РФ пообіцяла розмістила у країні, будуть штурмовики Су-25. До цього протягом тривалого часу російські та білоруські ЗМІ писали, що мова йде про фронтовий бомбардувальник Су-24, який у СРСР міг виконувати такі завдання. Але тепер офіційно у Мінську зазначили, що пілоти саме Су-25 вже готові і навіть показали інтерв'ю з одним із них.
"Тобто Білорусь дійсно отримала у якості повітряних носіїв ядерної зброї одноразові літаки та з пілотами-смертниками. Бо у СРСР штурмовик Су-25 не розглядався, як носій ядерного озброєння взагалі. Це дозвукова машина з доволі значними обмеженнями по маневровим характеристикам. А методологія використання ядерних боєприпасів полягає у високошвидкісному маловисотному прольоті у зону скидання, виконання імельману та відхід у зворотний бік на максимально можливій швидкості. Останнє було потрібно для того, щоб пілот вийшов із зони ураження ядерного вибуху", – зазначає інформаційно-консалтингова компанія Defense Express.
Конструктивно Су-25 зможе підняти ядерну авіаційну бомбу типу РН-40 потужністю 30 кілотонн, але безпечно відійти після її скидання – більш ніж сумнівно. Більше того, на самому Су-25, який демонструється на відео за плечима білоруського пілота, не змінено фарбування на так званий "білий протиатомний" колір, який має захистити літак від світлового випромінювання під час ядерного вибуху. Тобто білоруські штурмовики Су-25 з пілотами переведені у розряд одноразових.