Російське видання "Медуза" (розташоване у Латвії) розмістило публікацію кооперативу незалежних журналістів "Берег", які поспілкувались з жителями Бєлгородської області.
Жителі Грайворона: владі не можна визнавати, що обі*ралась
Вранці 22 травня на сторінці губернатора В'ячеслава Гладкова у "ВКонтакті" (мережа заборонена в Україні) почали з'являтися коментарі зі скаргами мешканців Грайворона на знищені під час обстрілу будинки та машини. Дехто намагався з'ясувати долю родичів із села Козинка, з якими не було зв'язку. Оперштаб Бєлгорода просив уточнити контактні дані, писав, що "спецслужби вживають усіх заходів", і обіцяв, що "як тільки оперативна ситуація зміниться, інформацію буде негайно повідомлено населенню".
Мешканка Грайворона Катерина вранці була вдома. За її словами, обстріл розпочався близько дев'ятої: люди почули звуки вибухів та побачили дим у небі. При цьому вже звичних атак у відповідь з боку російських військових не було – як і офіційної інформації від влади про те, що конкретно відбувається. Довелось читати телеграм-канали.
Коли в середині дня родина почула автоматні черги та стрілянину бойових машин піхоти "буквально на сусідній вулиці", вони поїхали на машині до Бєлгорода, дорогою постійно чули вибухи. Черги на в'їзд до Бєлгорода були величезними.
За словами жінки, деякі місцеві жителі вирішили не евакуюватися, а сиділи по підвалах. Згодом Катерина хотіла повернутись до Грайворона, бо залишила там тварин, але у місто її не пустили, дорогу перекрили. "Влада відповідає на наші звернення, але нічого до ладу не говорить. Я розумію, що їм не можна визнавати, що вони обі*рались, але нам також треба щось розуміти", – каже обурена росіянка.
Бєлгород: "Раніше мені здавалось, що війна далеко, але вона тут"
Марія, місцева мешканка, каже, що ще влітку 2022-го вона зрозуміла, що "тепер у будь-яку точку Бєлгорода будь-коли може щось прилетіти", а уламок збитої ракети може впасти "на твій будинок". "Мені тепер просто страшно йти Бєлгородом і бачити вікна, які заклеєні скотчем у формі сніжинки (так жителі намагаються захиститися від битого скла під час обстрілів, – ред.) Люди бояться, що до їхнього дому може прилетіти", – каже жінка.
Інга з Бєлгорода розповідає, що виступає проти російського вторгнення в Україну, хоча публічно вона свою позицію не демонструє. Нещодавно вона була в Маріуполі "у робочому відрядженні", і, побачивши знищене місто, почала побоюватися, що Бєлгород може чекати та сама доля. "Раніше мені здавалося, що війна далеко, а тепер це зовсім близько, в нашій області", – каже вона.
За словами Інги, на тлі постійних атак на регіон вона почала помічати, що у мешканців міста "з'являються сепаратистські настрої": люди не розуміють, чому вони перебувають у Росії, а їх не захищають.
"Наприклад, телеканал "Росія 24" приділив ситуації в регіоні лише 25 секунд ефіру. Натомість там довго розповідали, як Росія "гарно воює" в Україні. "Вибачте, але ми в Бєлгороді дуже некрасиво воюємо. Жителів цікавить: чому їх не захищає армія Росії?" – питає Інга.
Бєлгородчанка Ірина, яка також виступає проти російського вторгнення, каже, що місцеві останнім часом таки почали дорікати російській владі в тому, що вони "трішки забули, що наша область – теж частина Росії".
