Видання The New York Times звертає увагу на те, що після заколоту Путін дозволив найманцям "Вагнера" та Євгену Пригожину "піти в Білорусь", а також осипав похвалами російських силовиків та відзначив "рішучість і мужність" військ РФ. Крім того, щоб продемонструвати свою "любов до народу" під час кризи, Путін вперше за роки наважився потиснути руки своїм "прихильникам" і навіть поцілував молоду жінку в лоб.
Заколот Пригожина: Путін боїться арештовувати силовиків
Як повідомляє NYT, досі немає інформації про арешт причетних до заколоту військових або когось із близького оточення Пригожина. Повідомлення про долю близького до ватажка найманців генерала Сергія Суровікіна, якого нібито затримували і допитували, видання називає спекулятивними.
"Арешт генералів "кинув би армію в безлад", — сказав співрозмовник NYT, який знайомий з Путіним десятиліттями. Він говорив з журналістами на умовах анонімності, оскільки побоювався наслідків за обговорення чутливих питань.
Очевидну обережність Путіна він називає свідченням того, що диктатор, незважаючи на разючий гнів через нібито "зраду" Пригожина, "тягнеться до звичного набору інструментів для утримання влади". Зокрема, підвищує зарплати солдатам та співробітникам правоохоронних органів. Також, як повідомляє NYT, він пообіцяв надати більше зброї одному зі своїх найвідданіших керівників — голові Національної гвардії Віктору Золотову.
NYT: "купівля" лояльності силовиків може обернутися проти Путіна
Водночас надання військовим і службам безпеки ще більших грошей і повноважень несе в собі певні ризики. "Цілком можливо, що, дивлячись на те, як розвивався пригожинський заколот, деякі інші гравці в спецслужбах побачать в цьому більш правдоподібний для себе хід дій, ніж вони робили до досвіду Пригожина. Короткостроково Путін тут переміг. Але в довгостроковій перспективі це ситуація, яка дестабілізує", — сказав виданню професор політології Європейського університету в Санкт-Петербурзі Григорій Голосов.
Також аналітики припускають, що новий "акцент" Путіна на ще більшій лояльності силовиків може вплинути на ефективність Росії на полі бою. За словами наукового співробітника Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки в Берліні Миколи Петрова, ця система, що виникла у мирний час, коли лояльність мала пріоритет над ефективністю. Однак у війні Москви потрібні обидва, тому він намагається знайти гравців, які були б одночасно ефективними та лояльними, як у випадку з Пригожиним.
"Путін і вся його система зараз стоять перед дилемою. Якщо тримати принцип лояльності важливішим за ефективність, то не буде ризиків, які були пов'язані з заколотом. Але й надії на більш ефективне функціонування системи теж не буде", — вважає Петров.
