"Ми повинні дивитися реалістично: вікно можливостей більш-менш зачиниться до кінця цього року. Не лише через зимові умови, але також через прийдешні вибори в Україні, Росії, США", — заявив чеський президент. За словами Павела, це може означати, що союзники не так охоче надаватимуть зброю у 2024 році, як сьогодні.
А колишній прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон в одному з інтерв’ю застеріг США від "втоми від України" та закликав Білий дім надалі підтримувати нашу країну в її боротьбі проти РФ. Примітно, що минулого тижня Палата представників США проголосувала за проект оборонного бюджету країни на наступний рік із 300 мільйонами доларів Україні. Це на 500 мільйонів менше, ніж передбачено на 2023 рік.
Чи справді західна підтримка може скоротитися, якщо війна продовжиться у 2024 році й далі?
— Варто зважати на слова Петра Павела з огляду на його компетентність, — каже газеті "Експрес" Владислав Селезньов, ексречник Генштабу ЗСУ, військовий експерт. — Він — колишній очільник військового комітету НАТО, тобто був однією з найвищих посадових осіб в Альянсі. Ситуація для України справді загрозлива. Адже невдовзі почнуться політичні процеси, пов’язані з виборами у деяких країнах ЄС, як-от у Польщі, плюс вибори до Європарламенту.
А наступного року стартують виборчі перегони у США. Вже сьогодні ми бачимо, що питання надання Україні військово-технічної підтримки педалюється, деякі політики у США намагаються заробити бали. Наступного року цю тему вони експлуатуватимуть ще активніше. Зокрема, наголошуючи на необхідності переговорів і зменшенні військової допомоги Україні. Тобто ризики скорочення допомоги є, попри те, що сьогодні Білий дім запевняє, що підтримуватиме Україну стільки, скільки буде потрібно. За півтора року США надали нам допомоги на понад 40 мільярдів доларів. Але чи так буде й надалі?
— Очевидно, сьогодні в Європі та США формується певна громадська думка щодо прийняття рішень у питанні військово-технічної співпраці з Україною, — вважає Дмитро Снєгирьов, співголова ГІ "Права справа". — Тобто ставиться чіткий дедлайн щодо контрнаступу ЗСУ і його успішного характеру — до кінця літа. Але при цьому не наголошується, що вікно можливостей ЗСУ напряму залежить від номенклатури постачання з боку країн НАТО. Передовсім літаків, інженерної техніки для розмінування. А без цього прорвати глибокоешелоновану оборону противника, яка іноді доходить до чотирьох рубежів з тотальним мінуванням до 15 кілометрів, неможливо.
Але чому цей дедлайн визначають до кінця літа, а не до початку зимового періоду — мені не зрозуміло. З другого боку, ВПК країн НАТО за 30 років холодної війни фактично був законсервований. Альянс не передбачав подібного розвитку подій, не готувався до такої великої війни. Тому дедалі частіше йому доводиться шукати потрібну нам військову техніку на складах різних країн.
— Чому подібні заяви з вуст західних партнерів лунають саме тепер?
? Д. Снєгирьов:
— Бо темпи контрнаступу ЗСУ сповільнені. Це не ті результати, на які сподівався Захід. Нам ніби кажуть: ми вам дали всю потрібну техніку, і якщо контрнаступ не вдався, то шукаймо компромісні шляхи. Власне, йдеться про сепаратні мирні угоди з РФ, але за рахунок національних інтересів України. Тобто з визнанням статусу окупованих територій, причому мова не лише про Крим. Такі тенденції доволі небезпечні. Саме цим була продиктована різка заява головкома Валерія Залужного, який поставив на місце авторів подібних сентенцій. Пояснивши, що війна — не театральна вистава.
Водночас західні партнери не відмовляються нам допомагати й надалі. Так, канцлер ФРН Олаф Шольц заявив, що до 2027 року Німеччина може витратити на зброю для України 17 мільярдів євро. До речі, Німеччина — друга після США країна, яка надає найбільшу підтримку Україні. Та й Джо Байден заявив, що будуть безпекові гарантії для України за прикладом Ізраїлю, тобто планування військово-технічної співпраці на десять років.
— Як може виглядати подальший розвиток подій на фронті?
? В. Селезньов:
— Без авіаційної компоненти не варто сподіватися на масштабні зрушення на полі бою та звільнення окупованих територій. Наш наступ важко просувається. Адже ворог мав дев’ять місяців, щоб до нього добре підготуватися, створити потужну мережу інженерних та захисних споруд саме на тих напрямках, де нині наступає українська армія. І це сталось не в останню чергу через зволікання з поставками зброї й техніки від наших західних партнерів. Фактично тут наші партнери працювали не на користь Сил оборони.
Зруйнувати ворожу логістику нам би допомогли ATACMS. Однак США не поспішають їх надавати ЗСУ. Ракет Storm Shadow у нас небагато, а ще менше їх носіїв. Тому, не маючи переваг у повітрі, потрібної кількості високоточних далекобійних ракет, важко буде досягти тих результатів, яких очікують наші партнери. Але навіть у таких важких умовах ЗСУ просуваються вперед і звільняють окуповані території.
— Зазначу, що саме на кінець цього року — початок наступного нам планують передати західні винищувачі, — додає Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив". — Тобто в нас з’явиться важлива компонента для ведення наступальних дій. Але яким буде перебіг подій у зоні бойових дій на той час, залежатиме від результативності літнього наступу.
— Ми маємо шанс вийти на стару лінію розмежування (до 24 лютого 2022 року) не раніше наступного року, — каже Петро Черник, військовий аналітик, полковник ЗСУ у відставці. — Для того, щоб піти далі й звільнити території, які в окупації з 2014 року, потрібно сотні тисяч артилерійських залпів. Де брати ці боєприпаси? На сьогодні це важко зрозуміти. США вийдуть на показник виробництва 50 тисяч снарядів у кращому випадку на середину осені. Допомогти поламати лінію оборони може авіація. Для навчання пілотів потрібно щонайменше чотири місяці. ЗСУ треба щонайменше 36 винищувачів F-16. Чи отримаємо їх — теж велике питання. Тому, на мою думку, противник намагатиметься всіма силами зберегти бодай ту територію, котру окупував до лютого минулого року.
— А чи можуть вплинути погодні фактори на характер бойових дій восени?
? П. Черник:
— Щойно підуть дощі, проблем у нас побільшає. Адже вся новітня техніка, котра надійшла від партнерів, набагато важча, ніж радянська. Скажімо, якщо радянська БМП важить 13 тонн, то західні зразки від 20 тонн і більше. Радянський танк важить 39 — 43 тонни, а західні — від 62 до 75 тонн. Прогнозую, що з осені буде безконечна контрбатарейна дуель на передовій. І дуже важливо, щоб ми мали чим її вести. Тому вже нині треба послаблювати ворожу логістику, зокрема й у Криму. РФ сконцентрувала на півострові значні матеріально-технічні ресурси. Щоб цю гілку постачання зруйнувати, треба повністю знищити Кримський міст. Щоб впали всі 145 опор і їх неможливо було відновити за декілька місяців. Це на сьогодні завдання номер один для ЗСУ.
? Д. Снєгирьов:
— А от на мою думку, погодні умови цієї осені не надто вплинуть на характер бойових дій. Про це свідчить досвід минулого року, коли ЗСУ звільнили Херсон.
? В. Селезньов:
— Тож до початку жовтня ми маємо час на реалізацію наступальних планів. А згодом, можливо, зміниться формат бойових дій. Ми вже відчуваємо брак боєприпасів, про це свідчить те, що США надали нам касетні боєприпаси. Це вимушений крок Вашингтону. Вже нині на деяких ділянках фронту ми стикаємося з позиційною війною. Загалом нинішня війна — це війна артилерії. Відповідно той, хто має більшу кількість боєприпасів, панує на полі бою. Росія за 16 місяців війни витратила 10 мільйонів снарядів, а ми — в рази менше. На жаль, без західної допомоги нам і надалі не обійтися. Сподіватимемося, що її не меншатиме в умовах, коли Україна не налагодила виробництво власної зброї.
