Нагадаємо, 25 липня видання The Washington Post з посиланням на українських і європейських силовиків повідомило, що Путін не віддавав наказів протягом більшої частини 24 червня, хоча отримав попередження російських спецслужб про ймовірність заколоту щонайменше за два-три дні до нього. Кремль не відреагували на бунт, а натомість дозволив місцевим російським чиновникам приймати рішення щодо необхідних дій під час так званого походу ПВК на Москву.
ISW: Путін сумнівається у своїй здатності згуртувати "російську еліту"
Аналітики Інституту вивчення війни дійшли до висновку, що відсутність реакції Кремля і Путіна на дії Пригожина вказує на те, що російський апарат безпеки, ймовірно, не був готовий до прямого виклику російському військовому керівництву і не мав можливості швидко покласти край заколоту.
Кремль, ймовірно, усвідомлює, що його "параліч" показав ступінь нестабільності режиму, і, схоже, тепер консолідує апарат внутрішньої безпеки Росії в Росгвардії, щоб підготуватися до подальших внутрішніх загроз і продемонструвати рішучість.
Крім того, йдеться у звіті, нездатність Путіна діяти швидко також свідчить про те, що він не впевнений у своїй здатності згуртувати навколо себе так звану російську еліту, а це може вказувати на те, наскільки фракційною стала внутрішня кремлівська політика.
ISW: Путіна і далі турбує загроза з боку Пригожина
Як зазначають аналітики, недавня зустріч Путіна з Лукашенком може свідчити про те, що російський диктатор і надалі турбується з приводу "Вагнера". Також, на думку аналітиків, Лукашенко прагне використати свою владу над ПВК "Вагнер", щоб домогтися поступок від Путіна. Зокрема, він намагався використати занепокоєння Путіна протягом усього візиту до Росії, щоб домогтися сприятливих умов у білорусько-російських відносинах, одночасно відхиливши вимоги Путіна про тіснішу інтеграцію в Союзну державу і підтримку війни Росії в Україні.
Крім того, в огляді звертають увагу на те, що керівництво намагається зменшити вакуум у сфері безпеки, що утворився після відходу "Вагнера" шляхом створення формалізованих, але децентралізованих (регіональних) військових "підприємств" на базі суб'єктів федерації.
Таким чином Кремль намагається збалансувати дві конкуруючі вимоги безпеки: потребу в боєздатних формуваннях, які б виконували функції, що були покладені на "вагнерівців", і бажання не створювати системних загроз для російської держави, які створила самостійність "Вагнера".
