Тренер-дебютант Іван Клименко поділився першими враженнями від знімального процесу 13 сезону "Голосу Країни". Нагадаємо, що цьогоріч зйомки проєкту відбуваються у Варшаві, за підтримки польського мовника.
Розкажіть, які ваші враження від сезону?
Враження від сезону прекрасні. Вони в першу чергу прекрасні через склад тренерів. Я відчуваю, що ми всі на одній хвилі, один одного розуміємо. Ми - представники одного покоління музики та в нас склався досить дружні "вайб". Як правило, я більше знаходжуся за лаштунками, ніж перед камерою, тому мені було важливо, щоб була присутня ось ця справжність між суддями. І вона є. Це класно, це надихає. Це дає бажання енергію. По-друге, дуже сильний склад учасників. Дуже професійні вокалісти. З такими неймовірними скілами. Тут дійсно сильний рівень. Я вважаю, що цей сезон особливий. Цьогоріч багато учасників з авторськими піснями. Я такого не пам'ятаю, щоб була така кількість авторських пісень. Я вважаю, що важливо допускати учасників з авторськими піснями, бо це свобода вираження молодих артистів, майбутнє української музики.Вони можуть її заявити на всю країну і навіть за її межами. Мій досвід сидіти в кріслі не дуже відрізняється від того, чим я займаюсь. Я все життя працюю з молодих артистами, спілкуюсь з ними, щось разом створюємо. Почуваюсь як риба у воді. Особливо в моменти знайомства, слухання музики. Це моя історія. Я люблю отримувати новий досвід. Мені це подобається.
Які ваші враження, коли ви чуєте свою пісню, але в авторській інтерпретації учасника?
Це найскладніше. Вже було 6 пісень, якщо я не помиляюсь і це екватор, буде їх ще більше. В мене ці пісні вже живуть. Коли я їх створював, я шукав саме такий саунд, вокаліста, підхід. Вони мають бути саме такими, як пазлики. Коли звідти дістають якусь деталь і додають нові - мені важливо зрозуміти, наскільки вони доречні. Були випадки, коли мені дуже подобалось, а були, коли не вистачило емоційності чи енергійності.
Чи важко не бачити учасника, а тільки чути?
Дуже важко. Все має свій контекст. Коли ти чуєш пісню, ти не розумієш хто і для чого її виконує. Це змінює сприйняття пісні. Адже пісня - це інструмент і його можна використати по-різному. Тому для мене це важко. Була вже двічі ситуація, коли я повернувся і зрозумів, що якби я бачив, хто це співає - я б натиснув кнопку. Бо учасник доповнив і змінив контекст пісні.
Коли вам запропонували стати тренером, як відреагували? Був страх?
Ні, страху не було. Було радісно, адже я хотів цього. Є небагато шоу, в яких би я хотів взяти участь. І це одне з небагатьох. навіть чи не єдине, яке я дивився. Тут я часто знаходив нових вокалістів, з якими я співпрацюю. Для мене це важливе шоу і бути дотичним до нього - це класно.
А які голоси шукаєте?
Різні. Аналізуючи, кого я обрав і кого мені ще потрібно. Я думав, що я одразу зрозумію, кого хочу, хто подобається. А тут все змивається. Ти постійно сумніваєшся. Хтось заспівав класно приспів, а куплет дещо гірше. Ти постійно вирішуєш, ніби на вагах. Чи та сильна сторона, яку ти почув, вона переважає над слабкою? Якщо я вирішую, що так, хоча 51/49 - я натискаю.
