Збережемо школу Кіри у Польщі. Її школи в Україні вже немає.
Gazeta.pl та Ukrayina.pl є медіа-партнерами збірки Фундації PCPM, якa збирає гроші на порятунок освітнього центру для кількох сотень дітей, які втікають від війни.
Підтримка на pcpm.org.pl/szkola
***
Катерина Землянко, вчителька 4 класу, приїхала до Польщі з Донецької області, з містечка Костянтинівка, що за 60 км від окупованого Росією Донецька. - Загалом освіта тут мало чим відрізняється від української, окрім польської мови, бо польська не була обов’язковим предметом в українських школах. Загалом освіта тут така ж, як і в Україні, - розповідає нам Катерина.
Це єдине таке місце в Польщі для українських дітей
Вчителька розповідає, що спочатку боялася, що в цій школі будуть діти не лише з різних регіонів України, а й ті, хто має різні погляди та цінності. - Це був такий виклик – створити шкільну сім’ю дуже різних дітей. І, звичайно, в класі були діти з травмами війни. Вони багато пережили, навіть забагато для свого віку. Але зараз я щаслива, коли бачу, що раніше ці діти боялися кожного звуку, а тепер вони щасливі діти та мають можливість повернутися до нормального життя, - каже вчителька.
Катерина Землянко додає, що у такій школі важлива й емоційна підтримка. - Тут є люди, які розуміють один одного, які пережили однакові емоції, дуже підтримують. Тут дуже дружньо і добре, тут чудова атмосфера, - додає.
«Школи в моєму рідному місті вже немає»
Усі діти цієї школи - діти біженців з України. Одні приїхали з нині окупованих територій, іншим зовсім нікуди повертатися. Діти, з якими ми спілкувалися, також розповіли, що їхні школи були зруйновані або пошкоджені внаслідок російських обстрілів.
- Мою школу зруйнували. Туди не можна було заходити, було небезпечно. Стіни та сходи могли просто впасти. У цій школі дуже хороші вчителі. Вони добре ставляться до всіх. У нас немає жодних проблем, - каже Денис, який приїхав із родиною до Варшави з Херсонської області.
Кіра з Донецької області, яка також є ученицею цієї школи, розповіла, що школа в її рідному місті була повністю зруйнована, тому вона хоче закінчити школу у Варшаві. - У моєму рідному місті вже немає школи. Її знищили дві російські ракети. Мені там дуже подобалося, це була моя школа, в якій я навчалася 6 років. У вересні 2023 року я почала навчатися в цій школі. Мені тут дуже добре, бо тут мене розуміють, бо тут українська мова. Я вважаю, що це було найкраще рішення розпочати навчання тут, - каже Кіра в інтерв’ю Ukrayina.pl.
Психологиня: деякі з цих дітей втратили щось у своєму житті. Вони думають: а якщо це вже не повернеться?
Психологиня Марина Деркач в інтерв’ю Ukrayina.pl розповідає, що діти в цій школі мають зовсім інші проблеми, ніж в інших. - На жаль, зараз у своїй роботі ми приділяємо увагу тому, щоб діти жили не гірше, ніж до війни. Складність тут у тому, що в умовах війни з кожною дитиною треба бути дуже обережним. Пізніше ми отримуємо від них відгук, що вони готові до розмови. Це дуже складний, але цінний процес. Деякі з цих дітей переживають травму втрати дому або чогось у своєму житті. Вони думають: а якщо це більше ніколи не повернеться? Наші розмови та зустрічі допомагають їм зрозуміти, що вони не самотні, вони можуть говорити про свої проблеми та що це тимчасово, - каже психологиня.
***
Збережемо школу Кіри у Польщі. Її школи в Україні вже немає.
Gazeta.pl та Ukrayina.pl є медіа-партнерами збірки Фундації PCPM, якa збирає гроші на порятунок освітнього центру для кількох сотень дітей, які втікають від війни.
Підтримка на pcpm.org.pl/szkola
