Що таке оніґірі
Оніґірі - це рисові трикутники з начинкою, огорнуті в норі. Коли тільки ця страва виникала в Японії, місцеві господині загортали в рис все, що залишалося в холодильнику з обіду. Зараз такі перекуси є невіддільною частиною культури азійської країни і продаються від автозаправок до ресторанів високої кухні.
Як народилася ідея виготовляти оніґірі
Оніґірі "Колобок Бо" з’явилися на українському ринку чотири роки тому, тоді їхні творці, подружжя Лілії Абдулкадер та Дмитра Оселедця, були першими, хто зробив бізнес на японських сендвічах в нашій країні. Лілія, яка раніше працювала стюардесою, спробувала оніґірі у відрядженні. В неї була традиція привозити незвичні смаколики чоловіку замість сувенірів. Дмитру, професійному плавцю і учаснику Олімпійських Ігор в Ріо, ці сендвічі сподобалися. Через деякий час вони наважилися на бізнес, хоч досвіду в подружжя не було.
Лілія: Перед тим був випадок, коли я скуштувала крафтове морозиво в Барселоні. В мене виникла ідея почати виготовляти його в Україні, адже на той момент такого в нас не було. Втім ми не реалізували задум і невдовзі інші підприємці почали продавати місцеве крафтове морозиво. Тому я розуміла, якщо не почнемо робити оніґірі, хтось інший почне. І ми пошкодуємо, що не наважилися.
Як відкривали бізнес
Втім Лілія і Дмитро працювали, тож задум вдалося втілити в життя через два роки, коли жінка пішла у декретну відпустку. На той момент під час спілкування за келихом з подругою, з якою подружжя розпочинало бізнес, Лілія зрозуміла, що час настав і не потрібно відкладати ідею на потім.
Лілія: Наш бізнес починався на нашій кухні. Я не знаю, де ми взяли сили, щоб все це витримати: маленька дитина, яка вночі прокидається і рано встає, чоловік, в якого робота розпочиналася о 5.30 (він паралельно працював тренером з плавання). Ми вночі ліпимо ці оніґірі. Вранці Діма і наша подруга їх розвозять.
Para jako pierwsza na Ukrainie zaczęła robić onigiri Kolobok Bo
Як масштабували бізнес
Зараз оніґірі "Колобок Бо" продаються у кав’ярнях, салонах краси, коворкінґах, раніше їх можна було знайти на заправках. Минулого місяця підприємці продали 8 тисяч колобків. Втім подружжя витратило чимало зусиль, щоб переконати заклади скуштувати й розповсюджувати оніґірі, про які мало хто чув в Україні. І на початках бізнесмени часто чули відмови.
"Ми ходили як свідки Єгови по закладах, кав'ярнях залишали на дегустацію, пропонували, на нас дивилися круглими очима, ми витрачали багато сил, щоб прийти, розповісти і потім почути відгук, часто нам не відписували",- згадує Лілія.
Згодом в бізнес з виробництва оніґірі повірила одна кав’ярня, потім інша, поступово в закладів виникла довіра до продукту і почали писати з пропозицією ті, хто спочатку відмовився продавати японські сендвічі.
Лілія: Це безмежно тішить, ти розумієш, що недарма вся кухня була в рисі, і все, що ти робиш, дало свої плоди. Це бізнес, який виріс органічно, в якого не було великих вкладань, 900 доларів, ми поступово нарощували свої спроможності. Нам вдалося досягти такого результату, тому що ми вірили в цей продукт, нам подобається те, що ми робимо.
Як розвинули бізнес під час повномасштабного вторгнення
На початку повномасштабного вторгнення подружжя хотіло годувати тероборону, втім охочих серед ресторанів на той момент було багато. Не знайшовши, куди застосувати свої сили, родина через маленьку дитину поїхала в більш безпечне місто в Україні. Втім через два місяці повернулися і наважилися на відкриття свого корнера в центрі Києві формату "to-go", тобто коли продукт беруть "на винос".
Лілія: Ми зробили вибір, що ми залишаємося тут, що ми працюємо, заробляємо тут, ростимо дітей тут, тому не було вагань, можливо, десь там малесенький відсоток нам було страшно, тому що оренда в центрі дуже дорога.
Робота під час повномасштабного вторгнення - це постійні виклики: блекаути, ціни на іноземні продукти (рис, наприклад, замовляють американський) ростуть, бізнесмени намагаються не підвищувати вартість оніґірі.
Лілія: Недавно під час вимкнення світла зламався генератор, це була жахлива ніч, тому що виробництво в нас вночі, кур'єри о сьомій ранку виїжджають по Києву, щоб привезти свіженькі оніґірі в кав'ярні міста. Виклики є постійно: когось забрали на війну з наших кухарів, хтось сидів в окупації в Київській області.
Вперше за чотири роки в "Колобок Бо" почали з’являтися конкуренти. Як зізнається Ліля, вона цьому радіє і це команду тільки мотивує. Адже більше людей дізнаватиметься про культуру Японії, яка вже декілька років надихає бізнесменів.
