Надія Мироненко приїхала до Варшави на початку повномасштабного вторгнення. Війну художниця зустріла у Харкові. Там наша співрозмовниця прожила більшість свого життя, займалась улюбленою справою і викладала у Харківській державній академії дизайну і мистецтв. Згадує, що вранці 24 лютого ще зідзвонювалась зі студентами щодо того, чи проводити у той день заняття.
Перебувати у місті з кожним днем ставало все страшніше та небезпечніше. "Було дуже страшно, тому що я навіть чула як танки їхали сусідньою вулицею", - згадує жінка. В один із наступних днів у вікно її квартири влетів уламок. Тоді пані Надія вирішила, що треба йти ховатись від прильотів у метро.
"Я окинула швидко оком дім, щоб зрозуміти, що можна взяти з собою. Ну і що ж візьмеш з собою? Взяла ноутбук, щоб ще роботи студентів перевірити, документи й в домашньому одягу та пуховику пішла. Ну ще на листку написала свої дані й поклала в кишеню. На всяк випадок", - розповіла художниця у розмові з Ukrayina.pl.
До метро жінка бігла під обстрілами. За її словами, попри те, що у метрополітені прихисток знайшли люди різного віку, діти, тварини, то було напрочуд тихо та спокійно. "Були розетки, то там могли десятки телефонів заряджатись і їх ніхто не охороняв, бо знали, що ніхто не вкраде. І навколо була чистота. Віник і швабра були "золотим товаром", з рук могли виривати, тільки щоб прибрати", - пригадує пані Надія і додає, що попри війну, там відчувалось тепло та єдність.
Художниця знайшла у себе в рюкзаку олівці, діти поділились папером і вона проводила майстер-класи з малювання. У метро під обстрілами діти малювали весняні квіти.
"Не можу себе змусити малювати" - як художниця віднайшла себе у Варшаві
До Польщі пані Надія потрапила випадково, адже ніколи не планувала переїжджати до іншої країни. Але так склалось, що разом із сином вона приїхала до Варшави. Там один із поляків поселив їх у свою вільну квартиру. "Я дуже йому вдячна за те, що ми просто змогли якось прийти в себе. З нас навіть грошей не хотіли брати. Ми вже за ним бігати почали, щоб хоч щось взяв. Потім погодився, щоб ми за комунальні послуги платили. Не більше. Казав нам, що хоче хоч якось допомогти нам у цій важкій ситуації", - розповідає жінка.
У розмові з Ukrayina.pl пані Надія розповідає, що зараз дуже складно займатись творчістю. "Деколи поляки, які питають мене щось про війну, хочуть побачити якісь картини на цю тему. Але я не можу їх писати, не можу себе змусити", - ділиться емоціями художниця.
У Варшаві Надія Мироненко (псевдонім - Надія Мир) проводить майстер-класи з малювання для жінок та підлітків.
Я побачила жінок, які хотіли малювати, але не могли собі дозволити робити це в Україні. Ну бо у них не було вільного часу, лише дім-робота. А тут, поки вони, наприклад, шукали довго роботу, бо не знали мову, то час знайшовся. Для мене це не відпочинок — це робота, але коли розмовляєш з людьми, пояснюєш їм щось — то і сам приходиш до норми
За словами пані Надії, Варшава припала їй до душі й стала другим домом.
Наша співрозмовниця розповідає, що для того, аби працювати, їй потрібна була майстерня. У Варшаві це завдання не з легких. Однак, доля посміхнулась художниці й нашу розмову ми проводили у затишній майстерні на останньому поверсі однієї із будівель у центрі міста.
Уся кімната обставлена картинами — деякі з них були створені у Варшаві, а деякі приїхали з Харкова. Кілька днів перед початком повномасштабного вторгнення, роботи пані Надії були на виставці. Коли почалась війна, у будівлю, в якій були складені картини — потрапила ракета. Тому деякі з них було втрачено, а решту довелось рятувати.
Волонтери привезли з Харкова 35 картин художниці. І одразу запропонували зробити виставку в Центрі для переселенців. Згодом також були виставки у Варшаві, Вроцлаві та інших містах.
Харків продовжує своє творче життя
Надія Мироненко продовжує навчати студентів. Вона є доценткою Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Заняття проходять онлайн і за словами художниці, кафедра мультимедійного дизайну тішиться популярністю.
Харків зараз знаходиться під постійними обстрілами, однак попри це, деякі студенти вирішили захищати свої дипломні роботи офлайн. До слова, роботи студентів пов’язані з елементами української культури або кольористики.
Вони зараз будуть видруковувати свої дипломні проєкти й будуть робити свої презентації в Харкові. У нас є бомбосховище, тому це можливо
За словами пані Надії, чимало студентів залишись у Харкові. "Раз виходять на зв’язок, раз ні, залежно від ситуації. Але в більшості вони відвідують заняття", - дізнаємося. Художниця додає, що творчість у місті продовжує жити. Зокрема, зараз у Харкові проходить велика виставка графіки Спілки художників України.
