Так, я приїхала до Польщі майже 10 років тому, однак на моїй дорозі ще була, на жаль, Росія. Рік перебування в Росії. Коли почалась війна у 2015 році, ми мали далеких родичів в Росії. Мама сказала, що, вони кличуть, тож виїдьмо на місяць, поки все закінчиться. Але авжеж так швидко нічого не скінчилося. Ми у жоден момент не стояли політично на стороні тієї держави, але бувають різні ситуації в людей, які десь тікають від війни, коли шиби у вікнах майже вилітали. Але так чи інакше, я була в Росії, і зараз і намагаюся дивитися на цей досвід зі сторони. Я бачила, як працює пропаганда з середини, але теж познайомилася з людьми, які є, можливо, політично неграмотними, але загалом адекватними, і десь в основі своїй добре серце.
До того, як почалась війна, мій знайомий планував їхати до Польщі, хоча це не був в нашій частині України популярний напрямок. Однак він почав вчити польську, а я разом з ним і дуже сильно цим загорілася. Це стало моєю мрією, Польща висіла в мене на "мапі бажань". Опинилася в Росії я вирішила, що спробую зробити все можливе і неможливо, аби поїхати до Польщі на навчання. І мені вдалось. Це була послідовність дуже, скажімо, дивних, неочікуваних подій, які мене привели до цього. Водночас у Росії почався мій внутрішній супротив проти неї та прокинулась любов до української мови.
Мігрантів в Нижній Сілезії вже тоді було чимало. Я відчувала дуже велику підтримку і велике зацікавлення зі сторони поляків, адже мігрантів було не так багато, як сьогодні. Адміністративна система не була допасована до іноземців, тож я відчувала, ніби мене кинули на глибоку воду. Та це допомогло мені швидше асимілюватися в адміністративному сенсі.
Я не мала того комфорту, який мають земляки з західних регіонів України, адже в них вдома говорять українською, тому їм легше вчити польську. Натомість я мала надзвичайно сильну мотивацію для вивчення польської. Я вчила мову з репетитором, з українкою, яка працювала в Ягеллонському університеті. Дуже багато слухала Польського радіо, і, мені здається, це іронія долі, що я пізніше потрапила до редакції Польського радіо у Вроцлаві. Польське радіо мені допомогло під кутом акценту, вимови, інтонації, деяких слів.
На омріяному навчанні я «жила» у бібліотеках. Однак в університетському середовищі ти просікаєш певним словниковим запасом. А от коли ти потрапляєш, наприклад, в якийсь паб, раптом починаєш розуміти, що тобі бракує слів, тих, які не пишуть в книжках. І це все, звичайно, дається у практиці, це зробив час. Я вчила мову також завдяки родині мого хлопця-поляка, його мамі, яка вживала багато фразеологізмів, різних цікавих слів.
Я ніколи не думала, що польська мова бути інструментом моєї роботи. Я потрапила до команди Фундації Україна, яка надавала допомогу мігрантам, передусім українцям. Певного разу мені запропонували перекласти усно для профспілки прикордонників з Польщі та України. Це було доленосно. Після цього заходу я вирішила, що буду займатися перекладами, відчувала, що це моє покликання.
Почала відвідувати курси для перекладачів, один за одним. Маю цілу стіну профільних словників: сільськогосподарських, медичних тощо. Дедалі більше я закохувалась і в польську, і в українську. А після початку повномасштабного вторгнення перекладацтво стало також потребою серця та обов?язком.
Насправді в питаннях щоденної комунікації, якщо мене запрошують супроводжувати якусь делегацію з України в Польщі чи навпаки, базові слова дуже схожі. А вже увійде суржик, тоді це вже стає цікавіше. Іноді хочеться, щоб хтось прийшов і переклав мені з української на українську.
Також є таке поняття, як "фальшиві друзі перекладача". Я досі натикаюся на них. Йдеться про слова, які мають таке саме звучання, але різні значення в обох мовах. Інша справа, що якщо йдеться про більш спеціалізовані переклади, термінології дуже сильно відрізняються. Медична термінологія в українській, наприклад, дуже схожа на англійську, а польська є зовсім своєрідною. Тобто ми маємо великий бонус у схожості мов на базовому рівні, але це тільки перше враження.
Я маю велику любов до слов'янських мов. Наші культури та мови схожі. Перекладачі не працюють лише на рівні мов, ми працюємо дещо глибше. Мова - це певний бар'єр, щоби порозумітися. Я люблю все, що стоїть за літерами, а у польській мові за ними стоїть дуже багато. На початку свого життя у Польщі я дивувалася, наскільки дитячі ігри у нас схожі. Люблю копатися у словах, значеннях і мовах. І в польській теж люблю дошукуватись того слова, яке буде так само забарвлене, як те, яке має на увазі людина, яка його вимовляє українською чи пише українською. Тут йдеться про щось більше, ніж тільки мова.