В Україні від початку російського повномасштабного вторгнення фіксується дефіцит кадрів. 74% компаній заявили, що їм не вистачає працівників. Причиною цього здебільшого є мобілізація, відтік кваліфікованих кадрів за кордон, вигоряння і втома співробітників.
Міністерство економіки України активно наголошує на необхідності приділити більше уваги програмам перекваліфікації українців, які залишаються в тилу, на професії, які мають максимальний попит. Найбільша потреба фіксується у галузях, які у суспільстві асоціюються з "чоловічими". Йдеться про будівельників, електрогазозварників, слюсарів, електромонтерів та водіїв. За словами міністерки Юлії Свириденко, особливу увагу потрібно скерувати на навчання жінок, які готові зайняти ці робочі місця.
Українки хочуть керувати вантажівками й автобусами: "близько 1000 заявок"
З причини великої потреби працівників у вищезгаданих галузях, в Україні доступні безплатні курси для жінок, де вони можуть отримати бажану кваліфікацію. "Жінки шукають для себе нові можливості. Багато хто розуміє, що чоловіки захищають країну і відповідно потрібно заміняти їх на певних професіях. Так само вони хочуть допомагати державі, наприклад, отримавши можливість самостійно перевозити гуманітарні вантажі", - каже у розмові з Ukrayina.pl Вікторія Посєва, менеджерка з комунікацій проєкту Reskilling.ua, який пропонує жінкам курси з водіння вантажівок та автобусів.
За словами нашої співрозмовниці, курси, фінансовані шведським урядом та партнерами, розпочались у жовтні минулого року і на сьогодні, вже 66 водійок отримали права категорії С, що дає право керувати вантажними автомобілями. Навчання, як розповідає пані Вікторія, мають популярність. Зараз у неприбуткової організації близько 1000 заявок від жінок. Найбільше - на курс водіння вантажівкою, адже можливість навчатися на категорію D, яка дозволяє керувати автобусом, з’явилась нещодавно. Попри це, вже знайшлось близько 250 охочих опанувати нову професію.
Однак, потрапити на курси можуть не всі.
"В нас доволі жорсткий відбір, тому що ми шукаємо жінку, яка готова не лише отримати нову категорію, але яка ще й готова далі іти працювати, тобто зробити свій внесок у належне функціонування критичної інфраструктури та українського бізнесу", - пояснює вона. Окрім цього, під пріоритет у проходженні курсів підпадають ветеранки, внутрішньо переміщені особи, жінки старше 50 років, матері, які виховують дітей самостійно, а також жінки, у яких у сім’ї є військовослужбовці.
Середній вік учасниць навчань — 35-45 років. Вони повинні також мати щонайменше три роки досвіду водіння автомобілем. Теорію жінки вивчають онлайн, а практика водіння відбувається у двох українських містах, які ми не називаємо з причин безпеки.
"Компанії зацікавлені у працевлаштуванні жінок"
Курси не забезпечують учасницям працевлаштування, однак вони мають можливість ще під час навчання відвідувати компанії, які зацікавлені у працевлаштуванні жінок. "Ми бачимо величезне зацікавлення з боку роботодавців щодо нашого проєкту. Компанії готові адаптувати процеси під жінок, адже це у їхніх інтересах. Для бізнесу чи критичної інфраструктури це питання виживання, їм потрібні люди", - каже пані Вікторія. За її словами українські роботодавці розуміють, що їм потрібно підлаштуватись під нову реальність і автоматизувати певні процеси. Хоча попри це, організація, у якій працює наша співрозмовниця, проводить просвітні заходи щодо подолання стереотипу про "не жіночі професії".
"Я ще не таке в житті робила, трактор мені не страшний"
Юлія Тесля вважає, що немає професії, яку б не опанувала жінка. Наша співрозмовниця виїхала з окупації з рідної Херсонщини, і зараз мешкає у Миколаївській області. Певний час була у Польщі, де працювала монтер зварювальницею. Після повернення в Україну, вирішила піти на курси керування трактором. "Побачила оголошення, що є така можливість і тому вирішила, що у новому місті, без роботи, це може дати нові можливості", - каже у розмові з Ukrayina.pl. Їзда за кермом не є для пані Юлії проблемою, адже вона також займається волонтерством і часто долає 3-4 тисячі кілометрів. До того ж жінка підпрацьовувала таксисткою.
Окрім цього, в області не вистачає кадрів у професіях, де раніше домінували чоловіки. "Багато хто боїться брати жінок на таку роботу. Але ми хочемо. Навіть якби була гарантія, що я могла б працювати у військовій частині, я б пішла. Якщо на передову - я не можу, у мене троє дітей", - каже пані Юлія. Її старший син зараз служить у ЗСУ.
У жінки амбітні плани на майбутнє. Наша співрозмовниця очікує, що після звільнення її місцевості, вона піде працювати до місцевих фермерів, де якраз знадобиться її вміння керувати трактором.
