Юлія Луцик переїхала до Варшави три роки тому. За цей час українка встигла попрацювати перукарем у популярних салонах краси, опинитися на вулиці і зрештою відкрити справу своєї мрії. Зараз Юлія є майстром кучерявих стрижок у власному салоні. Детальніше про своє становлення у Варшаві, дівчина розповіла в інтерв'ю з Ukrayina.pl.
Це було максимально спонтанне рішення. Я вийшла з подругою на каву, вона мені запропонувала поїхати у Польщу. Через 15 хвилин я зайшла у фейсбук і моя знайома виклала оголошення про те, що шукають перукарів у Варшаві без знання мови. Далі я сконтактувала з нею. Спочатку вона мене відмовляла, бо знала, що я в Україні маю свій салон і вже досягла певного рівня. Однак для мене це був знак, я відчула, що я маю поїхати. Вже через пів години я виставила салон і автівку на продаж. В мене є правило, якщо тобі світ дає можливість, то ти маєш її використати, інакше будеш стояти на місці. Через три тижні я вже була у Варшаві. Одразу почала працювати у салоні.
Так, я була перукарем. Відкрила свій салон. Найняла дівчат-майстрів. Однак перед початком локдауну в мене сталось професійне вигорання. Мені було 22 роки. В цьому віці мені було важко керувати салоном. Не шкодую, що закрила.
В перший вечір у своїй варшавській квартирі я сіла на диван і просто думала, що я тут роблю. Я приїхала без жодної цілі, без знання мови, а просто за якимось покликом. Далі я так багато працювала, що в мене навіть часу не було якось сумувати. Потім почалась війна. Ми з друзями багато допомагали біженцям. Надавали їм своє житло. Якось так все закрутилось.
Перший такий інсайт стався через 1,5 місяця життя у Варшаві. Я купила білі кеди. Тижні через три я сиділа на зупинці, дивлюсь на них і розумію, що вони досі білі і я їх жодного разу ще не мила. Я сама з такої частини Львова, де мати таке чисте взуття не можливо. Згадуючи наші маршрутки. А у Варшаві транспорт їздить чітко, великого напливу немає.Також я захоплена дитячими садочками у Польщі, ставленням до дітей. Є багато дитячих майданчиків, окремі місця для вигулу собак, велодоріжки.
Із мінусів, звісно, тут гірше з медициною Потрапити до державного вузькопрофільного спеціаліста дуже важко. Черга до ендокринолога становить 1,5 року. Приватні заклади дуже дорогі.
Є свої плюси і мінуси, але в цілому життя в Варшаві мені дуже подобається. По ритму життя дуже схоже на Львів.
Коли я приїхала, на меншу зарплату у Польщі я могла собі дозволити більше, ніж заробляючи більше в Україні. Однак це було 2-3 роки тому. Після початку повномаштабного вторгнення ціни тут виросли, то зараз безперечно складніше.
Я за три тижні почала розмовляти польською. Так з помилками, але я говорила. За три роки проживання у Польщі в мене було лише 2 конфлікти через мою національність. Але знаєте, це просто були такі люди, вони шукали з ким би посваритись. Так, я чула від інших людей, що бувають випадки ксенофобії, але я впевнена, що кожен притягує те, що випромінює. Я винаймаю квартиру у польки, салон також, клієнтки мої теж майже всі польки. В нас прекрасні відносини. Є звісно неадекватні коментарі в Тіктоці чи історії в новинах, але тут теж є нюанси.
Я вивчила мову, поважаю їх правила та закони. Я в цілому відповідально до цього відношусь. Все залежить від твого ставлення. Я в чужій країні, тому я маю поважати її мешканців.
Я 10 місяців попрацювала перукарем у салоні. Пам'ятаю, що був період, коли я не мала, де жити. Я фактично була з одним портфелем на спині і ста злотими в кишені. Мене тоді приютили знайомі, я їм дуже вдячна за це. Потім місяць я не працювала у Польщі. Була перша спроба відкрити салон, але не склалось. Потім я знайшла роботу у салоні з дуже не стандартним підходом. Там я залишилась на 1,5 року. Але це був важливий досвід, бо це був заклад, який спеціалізується саме на кучерявих стрижках. Однак в мене знову сталось професійне вигорання. Я зрозуміла, що хочу більшого, хочу проявлятись, мати щось своє. І що ви думаєте? Через два тижні після того, як я це зрозуміла, я випадково знаходжу приміщення в самому центрі Варшави. Ось вже три місяці я власниця салону. За цей час мені вже вдалось відбити вкладені кошти. Я вважаю, що це добрий результат.
Є різниця. Однак я ще не відчула всіх нюансів. Ми ще молодий бізнес. Тут точно строгіше. За не видачу чека тобі загрожує 50 тисяч злотих. В Україні колись це було можливим. Не знаю як зараз, адже я три роки не була в Україні. Я дуже чесна. Я в Україні всі звіти здавала і тут роблю те саме. Для мене це важливо. Я дотримуюсь усіх законів. Мені страшно їх не дотримуватись. Я не вмію обманювати. Мені тут легше вести бізнес, безпечніше. Все більш прозоро. Я не знаю, як зараз в Україні будується бізнес. Однак я пам'ятаю, що у більшості були свої люди в податковій, санепіді тощо. Тут якщо ти нічого не порушуєш, то в тебе все буде добре.
Податки високі. Загалом з моїм партнером ми розвиваємо три бізнес-напрямки: салон, ремонти та клінінг. Це дуже зелені стартапи. Однак круто, що в Польщі, якщо ти маєш крутий бізнес-план, ти можеш отримати дотації. Що можу порадити, то точно наймайте бухгалтера. Самому опанувати ці рахунки дуже складно. Щоб заробити одну тисячу злотих нетто, треба мати чотири тисячі брутто. Точно не легко, але все залежить від тебе. Від того наскільки ти швидко приймаєш рішення, чи готовий навчатися та адаптуватися до змін. Набиваєш ґулі, вчишся, набираєш клієнтську базу. Далі ми плануємо розширятись, набирати нових працівників.
Коли я опинилась без роботи. Я собі сказала, що просто у звичайний салон не піду. І тут мені випадково трапляється оголошення, що шукають кучерявого майстра. Я тоді подумала, в сенсі, ну в мене кучеряве волосся, отже я підходжу. Я прийшла до них. Виявилось, що це салон для дівчат з кучерявим волоссям. Вони мене всьому навчили. За три дні я вже стала кучерявим майстром. Напрацювала досвід. Це понад 2000 клієнток. Я зрозуміла проблему таких стрижок, знайшла підхід до цих дівчат. Я за проявлення себе. Головне, щоб тобі було комфортно. В мене немає цілі щось продати чи нав'язати. Моя ціль зробити так, щоб дівчина кайфувала від себе. Перше питання, яке я ставлю клієнткам "Що вам не подобається?". А в кінці я завжди питаю "Як ви себе почуваєте в новому образі?".
Я в цілому хочу створити такий маркетинг, щоб продавати через любов, а не через біль. Не теба нав'язувати комплекси людям. Чому в нас шампуні для знищеного та пошкодженого волосся, а не для покращення чи сяйву волосся? Креми від зморшок, а не для підтягнутої шкіри? Я хочу формувати таке ком'юніті, де не будуть навязувати комплекси, а будуть приймати себе таким яким ти є.
Насправді дівчата тільки віднедавна почали сприймати своє кучеряве волосся. Так, це доволі новий напрямок у перукарстві. Для них треба індивідуальний підхід. Я хочу вивчити нове покоління майстрів, які гарантуватимуть безпеку таким кучерявим людям як я. Уявіть, я іноді витрачаю годину на розмови з клієнтами, щоб вони дозволили мені доторкнутись до свого волосся. Вони бояться перукарів, більше ніж стоматологів. Більшість з цих дівчат пережили сумний досвід в інших салонах. Бо стрижка кудрів геть відрізняється від зачіски для рівного волосся. Тут інший підхід, догляд. На голові не має двох однакових кудрявих локонів. Не всі це розуміють. Я навіть курси коучингу закінчила, щоб вміти говорити з такими клієнтками, щоб вони довіряли мені.
Повірте, я закінчила багато курсів, майже ніде не має поділу на кучеряві стрижки і рівні. В цьому і є проблема. Здебільшого майстри вирівнюють волосся, стрижуть, а потім на наступний день маємо, що маємо. Тому в найближчому майбутньому я хочу запустити курс для перукарів саме по кучерявих зачісках. Треба змінювати підхід і я хочу ділитися своїм досвідом.
Треба помічати ці знаки. Не треба чекати, що хтось прийде і дасть тобі магічний поштовх. Ні, ти сам маєш помічати відповіді на свої питання. Самі критичні ситуації, які були зі мною у Польщі, були моєю точкою росту та становлення. Повірте, залишитись бездомним у Польщі не краща перспектива. Однак, з часом ти це згадуєш і розумієш, що так треба було. Якщо ти відкриєш очі, ти знайдеш відповідь на свої запитання. До тебе може підійти людина і запитати як кудись пройти, але вона зробить це так, що ти отримаєш відповідь на своє питання. Будьте відкритими до всього і не бійтесь. Все завжди на краще.
Спілкуватись з людьми. Не бійтеся просити про допомогу, не бійтеся здаватися дурними. Ви в новій країні, новому місті. Це нормально, що ви чогось не знаєте. Дурне питання - це не поставлене питання. Не хвилюйтесь. Навіть якщо ви зустріли не дуже приємних людей, вони точно вас чомусь навчили. Це був досвід.
Вчить мову. Без неї нікуди. Якщо ви вже переїхали, шукайте нове коло спілкування. Виходьте з зони комфорту та за межі своїх рамок. І помічайте знаки, життя вас любить. Негативний досвід - це просто урок. Робіть помилки. Ви не в школі, оцінки вам ніхто не ставить. Берете і робите. І не гризімо себе, а любіть, приймайте та оберігайте.