З-за ґрат - у ЗСУ. Історії ув'язнених, які вирішили стати на захист країни

Marta Radio
Українські в'язні мають можливість приєднатись до лав ЗСУ. Це регулює прийнятий Верховною Радою закон. Чимало скептиків цього рішення порівнюють ініціативу українського Мін'юсту з практикою РФ. Однак, Україну від РФ відрізняє те, що у нашій країні мобілізуватись можуть не всі в'язні. Деталі - далі у матеріалі.

Українські ув'язнені можуть добровільно вступати до лав ЗСУ. Відповідний закон ухвалила Верховна Рада у травні цього року. Можливістю умовно-дострокового звільнення скористалось вже понад три тисячі ув'язнених, - пише Associated Press з посиланням на заступницю міністра юстиції України Олену Висоцьку. За її словами, ще близько 27 тисяч можуть мати право служити у Збройних силах України.

Колишні ув'язнені, які вирішили стати на захист країни, вже навчаються на полігонах. 

В'язні в українській армії: копіювання російської практики?

Після прийняття закону, у мережі з'явилось чимало суперечливих коментарів щодо цієї ідеї, порівнюючи її з російською практикою, коли російських ув'язнених масово почали вербувати на війну проти України. Однак, в український закон не варто порівнювати з російським. Перш за все, в Україні умовно-дострокове звільнення засуджені можуть отримати після співбесіди, медичного огляду, а також перегляду судимості. До служби не допускаються люди, які відбувають покарання за: зґвалтування, вбивство двох й більше осіб, злочини проти національної безпеки України та інші.

"Маніяки, серійні вбивці не беруть участь у цьому, в Росії беруть. Наші мають патріотичну мотивацію. Розбіжності колосальні", - заявив на одній із пресконференцій міністр юстиції України Денис Малюська.

Ув'язнені зголошуються добровільно, а до терміну закінчення їхнього перебування за ґратами має залишатись не більше ніж 3 роки. 

Українські юристи додають, що на відміну від Росії, де висилання ув'язнених на фронт не є урегульоване правом, в Україні створено окремий закон, у якому зазначені умови та деталі мобілізації таких осіб. 

Не так заради амністії, як заради помсти

Видання The Telegraph поспілкувалось з одним із колишніх ув'язнених - Олександром, який зараз проходить навчання на полігоні. Чоловік відбував покарання за пограбування. На запитання, чому він вирішив змінити в'язницю на фронт, відповідає, що на це є дві причини. Перша - помста, чимало його родичів загинуло у Маріуполі. Друга - це змінити життя після проведеного пів життя за ґратами. 

"Я не відчуваю жодного тиску, щоб піти служити. Я просто вирішив повністю змінити своє життя. У мене також є велика мотивація: багато членів моєї родини загинули в Маріуполі. Мені подобається мій вибір, бо тепер замість того, щоб лежати на тюремному ліжку, я можу здобути нові навички та змінити своє життя", — розповів чоловік.

Залишилось сидіти рік, але хоче на фронт

Миколі 29 років. Йому залишилось сидіти за ґратами ще рік, однак він вирішив приєднатись до лав ЗСУ. У розмові з журналістами порталу РБК-Україна, він розповів, що у в'язниці опинився за крадіжку у прокурора. Каже, що не знав, у кого з дому поцупив гроші. Чотири тисячі доларів та кілька тисяч гривень потратив разом з друзями-спільниками за містом. Як повернулись - на хлопців вже чекали працівники правоохоронних органів. Микола отримав вирок на шість років, п'ять з яких вже відбув. Ув'язнений пояснив, що попри відносно короткий час за вартою, який у нього залишився, хоче після свого вчинку "реабілітуватись" та стати на захист країни.   

** RBK-Ukraina

"Просидіти тут ще рік, ходити, протирати штани, нічим не займатися, грубо кажучи, просто просиджувати – це неправильно. Якщо є можливість, треба робити. У житті також багато чого зробив поганого і є шанс якось виправити цю ситуацію", - розповів Микола. 

А чого в'язням не можна воювати? Є, звичайно, тут затяті злочинці. А є зовсім випадкові, я за п'ять років тут різних бачив людей. Он Віталік, мій друг, він просто вирішив заробити грошей і купити собі приставку. Він навіть не закладками займався, він просто повинен був забрати посилку, з одного місця в інше її перевезти. Просто малий дурний, 20 років ще, що там у голові може бути

Думка про приєднання до однієї з бригад ЗСУ з'явилась у хлопця ще до прийняття закону про дозвіл на мобілізацію засуджених. У перший день повномасштабного вторгнення він вирішив написати заяву на помилування і йти воювати, але йому не дозволили. 

В'язень з бойовим досвідом

Микола - колишній військовослужбовець, який впродовж чотирьох років ще до повномасштабного вторгнення воював на фронті. Після закінчення контракту він повернувся до рідного міста, де починав звикати до цивільного життя. Однак, під час перебування у клубі, у нього виникла сварка з іншим відвідувачем. Микола ножем поранив ногу іншого відвідувача. За це отримав вирок 5 років. З потерпілим, як зазначає в'язень, все зараз в порядку. 

"Якщо у людини є бойовий досвід, якщо людина цьому навчалась, якщо людина це вже вміє - то це великий плюс. Така людина буде приносити користь, вона зазвичай вмотивована", - пояснив він журналістам ТСН. 

** Screenshot z wideo TSN na YouTube

Микола додав, що хоче піти служити у свій батальйон, адже там зараз воює багато його друзів і знайомих. 

Однак, крім вмотивованих в'язнів, є і ті, які ще сумніваються щодо вступу до лав ЗСУ, так і ті, які скептично налаштовані до такої пропозиції. Однією із причин, чому ув'язнені не хочуть скористатись з умовно-дострокового звільнення, є відсутність відпустки, як в інших військових. Однак, за сімейних обставин чи через проблеми зі здоров'ям - така можливість є. 

Олег, який відсидів понад половину зі свого 6,6-річного строку, переймається тим, як до колишніх ув'язнених ставитимуться побратими. " Єдине, що мене відштовхнуло від цього – невідомо, як до тебе ставитимуться там. Як до звичайної людини або як до засудженої".