Повернення українських полонених військових та цивільних з російської неволі завжди супроводжується емоційними відео. Перші кроки на українській землі, перші розмови з рідними та перші зустрічі з найближчими - представники Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, а також медіа фільмують усі ці моменти. Є різні думки щодо доречності публікування на просторах мережі цих особистих емоцій. Прибічники таких дій стверджують, що як і українці, так й іноземці, побачивши ці відео, будуть мати більше уявлення про те, що для полонених означає повернення до України та як росіяни знущаються з військових та цивільних.
Під час обміну полоненими 14 вересня, до України після майже 2,5 роки полону повернувся матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти Юрій Гульчук. Відео, як він зустрічається з мамою, облетіло мережу та стало ще одним доказом того, як росіяни поводяться з військовополоненими.
Військовослужбовець, який тільки повернувся з полону, втратив мову та емоції внаслідок тортур з боку російських наглядачів. За даними ООН, понад 95% українських військовополонених зазнали тортур у Росії. Зазначається, що полонені зазнають тортур під час першого ж допиту. Це побиття та катування електричним струмом.
Вивчав китайську філологію, а потім став морським піхотинцем
22-річний Юрій Гульчук перед початком повномасштабного вторгнення був студентом. Хлопець навчався на факультеті китайської філології. Однак, після закінчення другого курсу у 2021 році, він вирішив стати військовослужбовцем. Юрій обрав для себе морську піхоту, адже як стверджує мама хлопця, той хотів служити біля моря. Він також відкидав усі вмовляння рідних продовжити своє цивільне життя.
"Він обрав морську піхоту, це стало його мрією служити у Миколаєві, поруч із морем. Юра був дуже задоволений. Йому подобалося, що там було розуміння, що ти маєш робити, скільки часу йде на певну дію. Ця дисципліна його захоплювала", — розповідала в пані Мілана Компанієць в коментарі "Медійній ініціативі", коли її син ще був у полоні.
Коли ж почалось повномасштабне вторгнення, Юрій Гульчук встиг прослужити близько пів року й одразу потрапив в епіцентр бойових дій. Напередодні 24 лютого 2022 року бригада морського піхотинця перебувала поблизу Маріуполя. У березні того ж року, місто потрапило в оточення й військовослужбовці передислокувались на металургійний комбінат ім. Ілліча. Це було ще одне місце окрім "Азовсталі", де велися важкі бої.
Мама Юрія про його фото з полону: я побачила абсолютно незнайому мені людину
Пані Мілана розповідає, що під час боїв за Маріуполь, вона рідко спілкувалась із сином. Зв'язку у місті не було, а щоб зловити мережу, потрібно було виходити на поверхню, що було вкрай небезпечно. Саме тому про все, що відбувається у Маріуполі, жінка дізнавалась із новин та соцмереж. 12 квітня 2022 року усі, хто залишався на заводі Ілліча, потрапили у полон.
Я не знала, чи Юра був під час того прориву. Для мене почалися довгі тижні очікування. А потім з’явився список із заводу Ілліча, складений, мабуть, нашвидкуруч, з помилками, з повторами прізвищ. Там я знайшла Юру, тоді я повірила в те, що син вийшов із Маріуполя
Інформацію про те, що з її сином у полоні, пані Мілана шукала на російських Telegram-каналах, де окупанти час від часу публікують матеріали з українськими полоненими. На першому знімку, який мати військового знайшла, хлопець був дуже виснаженим і розгубленим.
"По його очах я зрозуміла, яких жахів він надивився у Маріуполі. Вони ж на заводі Ілліча майже місяць нічого не їли, ловили кішок і голубів, воду з батарей зливали. Можна не їсти тиждень, але після двох тижнів голодування ти втрачаєш свій функціонал: погано бачиш у темряві, уповільнена реакція, важко підійматися. А це вже небоєздатна одиниця", - розповідала жінка.
Усіх захоплених полонених на заводі Ілліча привезли в Оленівку — колонію неподалік Маріуполя. Пані Мілана намагалася відстежити шлях сина. Останнє відео, на якому був присутній її син, жінка побачила у січні 2023 року. У сюжеті полонені стояли тісно один до одного у прогулянковому дворику, кілька полонених були зіщулені від холоду.
"Тоді я побачила абсолютно незнайому мені людину, вже дорослу. У нього дуже жорстоке обличчя було, нехарактерне для нього. І я зрозуміла, що тільки так він може там вижити", — говорить мама військовополоненого.
Внаслідок катувань Юрій Гульчук перестав розмовляти
Через рік після того, як пані Мілана не мала жодної інформації про свого сина, з полону повернули кілька осіб з його камери. Саме вони розповіли матері, що Юрій внаслідок катувань з боку російських наглядачів, перестав розмовляти.
"Я дізналася такі речі, які мені як матері, краще, можливо, було б і не знати. Травма, яка у нього з’явилася у полоні, він не розмовляє, він втратив дар мови, після чергових побоїв він був без свідомості 4 години, після чого він знаком показав, що він живий. І після цього він втратив можливість розмовляти", - зазначила жінка під час пресконференції у Медіацентрі Україна.
Компанієць заявила, що коли військових обміняли, вона їх спитала, чи він розмовляв, коли вони вже мали йти на обмін.
"На це вони мені сказали: він намагається, але у нього каша у роті. У нього не виходить. З чого я зробила висновок, що це або, мабуть, мікроінсульт, або якесь інше ураження нервової системи унаслідок побоїв", - сказала жінка.
За її словами, якщо особа у полоні скаржиться на біль де-небудь – її лікують шокером. Якщо після удару шокером людина каже, що все ще болить – то вона отримує наступну дозу шокера. "Не знаю, що саме зробив мій Юра. Він така людина, що не здається до останньої секунди, і його добили до стану паралічу ніг", - сказала вона.
Слова побратимів підтвердились, коли Юрій повернувся з полону. За понад пів року до нього не повернулась мова. Зараз він проходитиме реабілітацію.
