Щонеділі вулиці українських міст майорять синьо-жовтими кольорами та переповнені людьми з патріотичними закликами на плакатах. "Звільніть AZOV з полону", "Free Azow defenders", "Свободу військовополоненим", "Звільніть українців з полону" тощо. Подібні акції вже стали невід’ємною частиною українського інфопростору та набувають дедалі більшого розголосу. До участі у мітингах долучаються діти, молодь, відомі діячі культури, інфлюесери тощо. Ukrayina.pl поспілкувалися учасниками акцій на підтримку військовополонених та запитали про феномен цих мітингів.
Українські військові зазнають тортур у російському полоні
Станом на липень 2024 року, Росія утримувала в полоні понад 14 тисяч цивільних громадян України. Про це розповідав під час пресконференції уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Зокрема, як писало видання Politico щонайменше 177 українських полонених загинули у російському полоні з моменту повномасштабного вторгнення Росії до України. Такі цифри оприлюднило медіа, посилаючись на дані Міноборони України.
Через відсутність міжнародного нагляду реальна кількість загиблих, найімовірніше, набагато більша, оскільки не всі тіла повертаються, а багато навіть не підтверджуються Росією як полонені. Про це заявила керівниця Координаційного штабу з поводження з військовополоненими Міноборони Вікторії Цимбалюк.
"Чим більше часу вони проводять у російських в'язницях, то ближче до смерті", - сказала Цимбалюк.
Як пише видання, у результаті обмінів полоненими між Москвою і Києвом було повернуто близько 3600 українських військовополонених і депортованих громадян. Однак тисячі з них все ще перебувають у російських катівнях.
"Про жорстоке поводження з ув'язненими в Росії широко повідомлялося протягом багатьох років. Репресії проти громадянського суспільства та незалежних спостерігачів сприяли нормалізації насильства та створили у працівників пенітенціарних установ відчуття безкарності", - пише видання.
Про тортури у російському полоні розповідала і парамедикиня Катерина Поліщук, більш відома як "Пташка з Азовсталі" в інтерв'ю з блогером Володимиром Золкіним. Медикиня наголосила, що росіяни не дотримуються з українськими військовополоненими жодних з пунктів Женевської конвенції.
За словами Пташки, в полоні російські окупанти чинили з військовими різні види фізичного та психологічного насилля. Як підкреслила парамедикиня "те, що відбувалось з хлопцями в російському полоні разів у 5 гірше, за все, те що можна уявити і побачити в книгах про полон".
"Там було і сексуальне насилля, приниження, підв'язування хлопців до стелі за статеві органи. При чому всі випадки сексуального насилля, про які мені відомо, були стосовно чоловіків", - розповіла Катерина Поліщук.
Жінки також зазнавали різного виду тортур. "Їх заставляли купу разів присідати, відтискатися. Для українців це прозвучить просто, але люди не усвідомлюють який це букет приниження, коли тебе роздягають і примушують бігати по коридорах. При цьому всьому тебе принижують, гноблять, б'ють. Змушували дівчат виривати волосся на тілі пальцями", - згадує парамедикиня.
Мітинги на підтримку військовополонених: "Будемо стояти до останнього повернутого українця"
Українець Олег майже щонеділі долучається до мітингів на підтримку військовополонених. Розповідає, що для нього ці акції є вкрай важливі, адже таким чином вони нагадують світовій спільноті, що війна триває і в полоні залишається багато невинних людей.
Люди будуть бачити нас і пам'ятати, що ця біда існує, будуть пам'ятати органи державної влади. І відповідно буде гарантія того, що наші військові, яких ми чекаємо, будуть повернуті додому. В полоні знаходиться дуже багато наших громадян і ми не повинні забувати якою ціною здобувається наша свобода. Кожен українець має долучатися до спільної боротьби з ворогом - донатом, поширення збору або підтримкою акцій. Поки останній військовополонений не повернеться додому - ми будемо стояти
- наголосив Олег.
Серед учасників акції також українка Стася. Для дівчини участь у подібних мітингах - це внесок у боротьбу за свободу українців. Зокрема, дівчина поділяє думку організаторів акцій на підтримку військовополонених, що їх дії не дають забувати іноземним партнерам про те, що люди далі знаходяться в неволі. Також мета полягає у підтримці родин військовополонених, дати їм розуміння, що вони не полишені самі у своєму горі.
Я долучаюсь, бо кожен українець заслуговує на свободу і має бути на волі. Військовополонені не повинні проходити досвід допитів, тортур і голоду. Я долучаюсь, бо не хочу бути осторонь, бо відчуваю бажання підтримати людей, які чекають на повернення своїх рідних. Я долучаюсь, бо хочу бути оточеною свідомими громадянами, які теж ходять на акції, усвідомлюють їх важливість
- підкреслила Стася.
Поділяє ці думки і учасниця мітингів Юліана. Дівчина наголошує, що люди не мають страждати в російській неволі. Так само і їх родини мають знати, що вони не самі і про них пам'ятають. Зокрема своїми мітингами вони привертають увагу громадськості та медіа, адже проблема не забута - доки про неї говорять.
Я долучаюся, бо мені небайдуже. Мене штовхає і відчуття провини, бо сама я не маю близьких у полоні чи на фронті. Тому це найменше, що я можу зробити для людей, які чекають. Бути поряд. І нас таких багато. Я тут знайшла чимало нових друзів і це вже навіть перейшло у якийсь невеликий ритуал, коли треба обійти всю акцію і з кожним знайомим привітатися. Це те заради чого я сюди теж прихожу. Люди. Небайдужі люди, які потім допомагають закривати збори, а ти допомагаєш їм
- резюмувала Юліана.
Ба більше, за словами учасників, мітинги зараз набувають нового невербального характеру. Все частіше на фасадах будинків, у закладах чи магазинах можна побачити написи з закликом звільнити військовополонених. Також подібні фрази можна побачити на одязі українців чи на прикрасах. Це все також є черговим нагадуванням, що українці продовжують знаходитися у російській неволі. Долучитися до акцій, наголошують учасники, можна особисто щонеділі або ж донатом на підтримку організацій, які підтримують родини полонених чи за допомогою елементів одягу з відповідними закликами.
