День Святого Миколая — напевно одне із найулюбленіших свят у дітей. Вони із радістю чекають на подарунки, які вночі принесе їм святий. Однак, через певні обставини не усі діти можуть отримати бажані подарунки. Щоб подарувати дітям свято, на допомогу приходять небайдужі люди. У багатьох країнах функціонують благодійні орнізації чи приватні ініціативи, які збирають кошти, купляють і передають пакунки тим, хто цього потребує.
В Україні дитинство юних громадян проходить у часи війни. У багатьох з них життя змінилось: загинули батьки чи близькі, хтось з рідних перебуває у полоні, потрібно було виїхати з рідного міста, до якого наблизився фронт, або внаслідок ворожих ударів було зруйновано помешкання. Команда волонтерів під назвою «Олені Святого Миколая» збирає листи дітей-переселенців, які були змушені покинути свій дім, рятуючись від повномасштабного вторгнення.
Свято на рубежі з війною
Волонтери проєкту "Олені Святого Миколая" з 2016 року приїжджали до дітей у прифронтових населених пунктах Донецької та Луганської областей. У час повномасштабного вторгнення, команда й далі продовжує створювати свято дітям, яких війна доторкнулась найбільше.
"По-перше, ми подумали, що усі діти в країні тепер знають, що таке війна. На початку, як і всі, ми були розгублені, займались евакуацією. Потім до нас активно почали самі звертатись дарувальники. Це для нас було знаком психологічної потреби людей не лише допомагати армії, а й створювати свято дітям", - каже у розмові з "Накипіло" психологиня і волонтерка проєкту Катерина Шутальова.
Однак, якщо раніше волонтери їздили лише у дві області на сході, то зараз географія поїздок змінилась.
"Географія наша зовсім змінилась, бо ті населені пункти у які ми їздили, або зруйновані, або під окупацією, або там ідуть бої. Наші діти не там. Але є діти, які залишились на окупованій території, і ми переживаємо, не знаємо, що з ними там", - зазначає координаторка проєкту Євгенія Левінштейн.
Зараз "Олені Святого Миколая" зосередилися в основному на деокупованих селах Харківщини. Також волонтери поїдуть у Запоріжжя, Дніпро, Кривий Ріг і на Херсонщину. На маршруті є також кілька міст на заході України, де працюють центри допомоги переселенцям.
Особи, які хочуть виконати бажання дитини, яка постраждала від війни, можуть знайти її лист на спеціальному сайті. Обрати дитину з бази може кожен охочий. Згодом, ця людина, яку волонтери називають Чарівником, відправляє подарунок їм поштою. Напередодні свята команда їде до дітей та передає їм подарунки.
На сайті можна побачити фото листа до Святого Миколая, вік, місцевість, з якої походить дитина, і у якій живе зараз. Також є особливі примітки. У більшості з них пише "будинок зруйновано", "батько на фронті", "батько/мама загинули".
Цьогоріч дарувальники розбирали листи із неочікуваною швидкістю, - казала наприкінці листопада виданню LB.ua Інна Ачкасова, співзасновниця проєкту.
Цьогоріч у нас абсолютний рекорд — близько 900 листів розібрали за півтори доби. І 400 забрали відразу «оптом» українські компанії. І це далеко не всі листи, ми продовжуємо сканувати й наповнювати базу
Бажання дітей дуже різні, зазначає пані Інна. Є такі, що з року в рік повторюються: футбольний м’яч для хлопців або машинка на радіокеруванні, трендові ляльки для дівчаток, навушники, набори для творчості. Утім є бажання, які здійснити важко. Ті, що пов’язані з війною. "Не хочу нічого з подарунків, тільки хочу повернутися додому", "Аби тато повернувся додому", "Щоб повернулися всі захисники".
„Хочу, щоб тато повернувся живим додому" – листи українських дітей до Миколая
Катя, 6 років, з окупованого Бердянська:
Я мрію, щоб був мир. Своя квартира, бо моя зруйнована. Вірю в тебе і чекаю на тебе.
Максим, 12 років, Херсонська область:
Подорослішати мене заставила війна, адже з перших днів я зі своїми рідними опинився в окупації. Я не хочу згадувати ті довгі та жахливі півроку мого життя. Я дуже боявся, але не показував цього ані мамі, ані брату. Я був за старшого та підтримуватиму свою маму, братик маленький ще. Прошу тебе, закінчи цю жахливу війну та лиши всіх живих. Хай повернеться з фронту мій тато і ми разом повернемося на лівий берег Херсонщини, де зараз знаходяться мої бабусі та дідусі. Я кожного вечора молюсь за них та Україну. Я мрію повернутись додому.
Ніна, 6 років, Херсон:
Цього року я пішла 1 класу. Але через війну, у мене навчання онлайн. А ще нам довелось виїхати зі свого дому. В мене є мрія. Я б дуже хотіла мати фею, яка літає. Ця іграшка допоможе мені відволіктися від війни та обстрілів. Я зможу разом з сестрою грати цією іграшкою і заспокоюватись.
Алевтина, 8 років, Харківська область:
Я дуже мрію павербанк, щоб навчатись, коли немає світла.
Максим, 9 років, Херсонська область:
Я мрію, щоб закінчилась війна в Україні, щоб всі повернулись у свої будинки. Мрію, щоб усі діти дочекались своїх татусів з війни. А нашим воїнам бажаю берегти себе, бути здоровими і повними сил.
Максим, 9 років, Луганська область:
Мій дім зруйновано, так само як і місто. Зараз я проживаю у місті Тернопіль. Перша моя мрія, щоб настав мир і я повернувся до свого міста та зустрівся з друзями, з якими ходив у дитячий садочок та пішов до школи.
