Шпундра
Більш української страви годі й шукати. Саме шпундрою пригощав Енеєвих бояр цар Латин в легендарній поемі Котляревського "Енеїда". На вигляд шпундра схожа на густий борщ. Однак за смаком зовсім відрізняється. Готують шпундру із смаженої свинини, тушкованого буряку та головного інгредієнта – бурякової закваски. Важливо різати все великими шматками. Подають страву зі сметаною або йогуртом.
Книш
В "Енеїді" Котляревський згадував і про книш. Це житній або пшеничний хліб. Готували його з борошна дрібного помелу. Готове тісто тонко розкачували, а тоді ложкою надрізали "пелюстки". Далі їх загинали до середини хліба і притискали. Виходили такі собі кручені пампушки. Всередину клали начинку зі смаженої цибулі.
Меживо
Наступна забута українська страва – меживо. На смак вона дуже схожа на кабачкову ікру. Наші предки готували її з буряків, гарбуза, кабачків, баклажанів та помідорів. До наших днів дійшов дещо видозмінений рецепт. Нині українські господині не додають буряку та гарбуза. Подають меживо у гарячому вигляді, а також як холодну закуску.
Росівниця
Доволі цікава за своїм вмістом страва. Готували її з вареного рису та кукурудзи. Додавали квашену капусту (варену у розсолі) і тертий мак. Дуже нетипове поєднання смаків для сьогодення.
Зубці
Зубці чимось схожі на солодку вівсяну кашу. Тільки готували цю страву з очищених зерен ячменю (куті). Додавали до неї свіжі ягоди та сухофрукти. На смак каша була солодка, тому її особливо полюбляли діти.
Баба-шарпанина
Багато назв автентичних страв української кухні можна знайти в "Енеїді" Котляревського. У своїй поемі відомий письменник часто згадував і бабу-шарпанину. Фактично це звичайна заливна запіканка з риби. Назва ж походить від слова "шарпати", тобто шкребти, дряпати щось. Як готували страву? Шматочки риби (тарані, судака або ляща) заливали рідким тістом та засмажкою (цибуля, смажена на олії) і запікали.
Горохляники
Ця страва мала велику популярність у 50-х роках минулого століття. Вона смачна та досить дешева. Головний інгредієнт, як розуміємо з назви, – горох. Можна використовувати як свіжий, так і заморожений. Готувати горохляники не складно. Треба відварити та перемолоти горох, додати яйце, борошно, перемелену м’яту та спеції. Вимішати і смажити як оладки. Подавати зі сметаною або йогуртом.
Бандуряники
Наші предки готували багато страв із картоплі. Одна з них – бандуряники. У лемківському діалекті (лемки – етнографічна група українців, які мешкають у Карпатах по обох схилах Бескидів) "бандура" означає картопля. Звідси і назва страви. Фактично це запечені деруни в горщиках із грибним соусом. Готувати їх не важко. Треба натерти картоплю та посмажити кілька невеликих оладків. Викласти їх у горщик, щедро полити соусом, додати сиру та запекти. Подавати можна зі сметаною.
Душенина
Душенина – це запечена свинина з картоплею та овочами. Без цієї страви раніше не обходилось жодне весілля чи народне гуляння. Українські господині готували душенину доволі цікавим способом. М’ясо нарізали великими шматками, обкачували в борошні і заливали окропом чи бульйоном. Потім до казана додавали овочі та картоплю і тушкували ("душили") до готовності.
Нардек
І на десерт – нардек, тобто кавуновий мед. Так-так, наші предки вміли готувати мед із кавунів. Поширений він був у Бессарабії, степах Приазов'я та Причорномор'я. Наприкінці літа українці збирали переспілі кавуни, подрібнювали м'якоть, вичавлювали сік і зливали у величезні казани. Потім на дуже повільному вогні кавуновий сік виварювали, поки він не ставав густим та коричневим. Далі його розливали у горщики. Їли кавуновий мед протягом усієї зими з чаєм, хлібом та кашами.
