Артилерійський комплекс Gepard: історія створення
Gepard – це німецька зенітна самохідна артилерійська установка (Flugabwehrkanonenpanzer Gepard). Створена для безпосереднього прикриття сухопутних військ та знищення повітряних цілей. А ще здатна ліквідовувати наземні та надводні цілі дальністю до 4,5 км з місця, з короткої зупинки і в русі.
Зенітну самохідну установку Gepard виробляє від середини 1970-х років німецька компанія Krauss-Maffei. До слова, стартували розробки ще у 1966 році, коли виникла потреба замінити американські самохідні установки M42 Duster. Перший тест-драйв відбувся 1969 року. Тоді на них було встановлено різні за калібром гармати: 30 мм та 35 мм. У 1970 році вирішили залишити лише один варіант – з гарматою калібру 35 мм.
У 1973 році компанія Krauss-Maffei отримала контракт загальною вартістю 1,2 млрд німецьких марок на виготовлення 432 турелів та 420 корпусів. В армії перші машини з'явилися вже у грудні 1976 року.
1996 року систему модернізували. Наприкінці 2000 року зенітну самохідну установку Gepard зняли з озброєння Німеччини. Частину вдалось продати іншим країнам світу.
Зенітний танк Gepard: характеристика
Зенітна самохідна установка Gepard створена на базі шасі танка Leopard 1. Її башта здатна робити повний оберт та містить дві 35 мм гармати Oerlikon KDA та два радари, які можуть визначити ціль на відстані до 15 км. У модифікації установок 1 А2 також вбудовано комп’ютер. Боєкомплект складається із 320 снарядів (можуть бути осколково-фугасні, бронебійні каліберні та підкаліберні).
Тактико-технічні характеристики:
- довжина: 7,76 м;
- ширина: 3,28 м;
- висота: 4,22 м з піднятим оглядовим радаром;
- маса: близько 47,5 т;
- екіпаж: 3 особи (водій, командир екіпажу, навідник);
- максимальна швидкість: близько 65 км/год;
- запас ходу (по шосе): близько 550 км;
- темп вогню: 550 постріли на хвилину на одну гармату;
- довжина ствола: 3150 мм (90 калібрів).
"Гепарди" здатні працювати автономно. Вони мають оглядово-пошукову РЛС (радіолокаційну станцію) та РЛС відстеження і наведення на ціль. Оглядово-пошуковий радар визначає ціль та відстань до неї. Ця інформація виводиться на екран системи керування вогнем, і далі комп'ютер обчислює параметри пострілу. Коли ціль опиняється в зоні досяжності гармат, система повідомляє оператора про готовність до відкриття вогню.
