Ми вважаємо так: якщо ти врятував одне життя — ти врятував цілий світ, — каже Ейнат Шайн, голова департаменту Національної агенції гуманітарної допомоги Ізраїлю "МАШАВ". — Тож сотня медиків, які приїхали нині в Україну, рятуватимуть багато світів". Ейнат саме відкриває польовий госпіталь у Мостиськах на Львівщині, що неподалік польсько-українського кордону. Госпіталь має назву "Кохав Меїр". У перекладі з івриту це означає "Блискуча зірка". Так лікарню назвали на честь четвертої прем’єр-міністерки Ізраїлю Голди Меїр, яка народилася у Києві.
ШАЛОМ, МИ — З УКРАЇНИ
Госпіталь розгорнули в майже десяти наметах на місцевому шкільному подвір’ї. Сюди можуть звертатись і переселенці, і місцеві жителі. Передусім у лікарні надають допомогу жінкам та дітям, а також пацієнтам із хронічними хворобами. Усіх охочих реєструють у першому наметі шпиталю. Для цього бажано мати документи, втім пацієнтів прийматимуть і без них.
Чимало ізраїльських спеціалістів, яких зустрічаю тут, мають українське коріння. Приміром, мама медичного менеджера госпіталю — родом з Тернополя.
"Під час Другої світової війни родину моєї мами Вікторії Замойри жорстоко вбили, коли їй було 15 років. Мама була змушена втекти зі свого будинку в Тернополі", — розповідає медичний менеджер госпіталю, професор Ханан Дарон.
Директор шпиталю Йоель Хар Евен каже, що багато поколінь його родини жили на теренах України. "Мама народилася у Карпатах. Батьків тата забрали до концентраційних таборів навесні 1944 року", — каже він.
У наметі, який служить приймальним відділенням, працює Григорій Грановський. Його досвід роботи в Ізраїлі — 27 років. У польовому госпіталі він — головний медбрат. "Наше з колегами завдання — визначити, що сталося з людиною, встановити правильний діагноз", — пояснює він.
Григорій також має українське коріння. "Моя тітка тепер живе у Слобідці, що на Одещині. Виїжджати наразі не планує", — каже він.
Ще один намет у госпіталі — для проведення рентгенів. 38-річний рентгенолог Леон Співак, який працює тут, народився у Дніпрі.
"Коли мені було шість років, батьки переїхали до Ізраїлю, — каже він. — Десять років тому я приїжджав до України на могили до родичів, знайомився з культурою місця, де я колись жив. До початку повномасштабної війни хотів приїхати сюди з донькою... Надіюся, що скоро це вдасться зробити".
Леон Співак показує мені обладнання у наметі. "Це — портативні прилади для рентгену. Працюють на батарейці, тому їх легко переносити, — каже. — За декілька хвилин після обстеження знімок з’являється у мене на комп’ютері".
Лікарі з Ізраїлю проводитимуть у Мостиськах і хірургічні втручання — на базі районної лікарні у співпраці з українськими медиками.
"Єврейський народ не з чуток знає, що таке важкі часи, — каже 33-річний хірург Міхаель Сегал, родом з України. Він народився у Києві, де здобував медичну освіту. — Я працював у бойових точках в Ізраїлі, в ізраїльській армії маю звання лікар-офіцер. А у звичному житті займаюся дитячою торакальною хірургією. У нас удома дуже мало таких спеціалістів — лише 50 осіб на всю країну".
У наметі, де надаватимуть допомогу жінкам та дітям, знайомлюся з медсестрою Ритою. Вона — родом з Чернівців, 30 років тому емігрувала в Ізраїль. "Коли почула, що в Україні війна, зрозуміла, що маю сюди приїхати", — каже жінка.
Лікарі з Ізраїлю володіють англійською, дехто — російською та українською. Також тут працює перекладач, який допомагає пацієнтам з України порозумітись із медиками в разі потреби.
АЛІСІ БУЛО ДОСТАТНЬО ПОЧУТИ СЛОВО "МАРІУПОЛЬ", ЩОБ ЗДРИГНУТИСЯ
У черзі на прийом до ізраїльських лікарів — 24-річна Юлія. Вона родом з Бахмута, що на Донеччині. Нині перебуває на Львівщині. "Вже понад п’ять років я маю проблему — чую голоси в голові, — розповідає вона. — Хочу потрапити до психіатра".
До ізраїльських медиків підходить жінка. "Може, хоч ви нам допоможете?" — каже із надривом у голосі. Її 12-річна донька Аліса хворіє вже два роки. "Вона часто задихається, особливо вночі, — пояснює жінка. — А тепер, з початком повномасштабної війни, донька починає задихатись щоразу, коли нервує. Каже, що відчуває, ніби її грудна клітка сильно стискається".
Поки медики розглядають кардіограми та інші результати обстежень Аліси, медсес
тра запитує, звідки сім’я родом. "Ми з Горлівки, але після перших вибухів там поїхали до Маріуполя, а потім — сюди", — каже англійською мама дівчинки. Говорить іноземною навмисно, щоб донька, яка не володіє нею, знову не чула про війну. Проте Алісі було достатньо лише почути слово "Маріуполь", аби здригнутися.
За перші п’ять днів роботи в цей госпіталь звернулось 640 пацієнтів. Найчастіше сюди приходять із неврологічними, гінекологічними та кардіологічними хворобами. Попередньо польовий госпіталь працюватиме до 14 квітня, та час його роботи ще можуть продовжити.
Анастасія Крупк
-
"Jeśli uratowałeś jedno życie, uratowałeś cały świat"
Jeden dzień w szpitalu polowym, który rozbili w Ukrainie lekarze z Izraela.
- Jeśli uratowałeś jedno życie, uratowałeś cały świat – mówi Einat Szajn, szef Izraelskiej Narodowej Agencji Pomocy Humanitarnej "MASZAW". - Dlatego setki lekarzy, którzy przybyli dziś na Ukrainę, uratują wiele światów - dodaje. Einat akurat otwiera szpital polowy w Mościskach w obwodzie lwowskim, niedaleko granicy polsko-ukraińskiej. Szpital nazywa się "Kochaw Meir". W tłumaczeniu z hebrajskiego oznacza "Lśniąca gwiazda". Szpital otrzymał imię czwartego premiera Izraela Goldy Meir, urodzonej w Kijowie.
Szalom, jesteśmy z Ukrainy
Szpital rozbito w prawie dziesięciu namiotach na miejscowym dziedzińcu szkolnym. Zarówno migranci, jak i miejscowi mogą się tutaj zwracać. Szpital udziela pomocy kobietom i dzieciom, a także chorym przewlekle. Wszystkich chętnych rejestrują w pierwszym namiocie szpitala. Wymagane jest posiadanie dokumentów, ale pacjenci będą przyjmowani równie bez nich.
Wielu izraelskich specjalistów, których tu spotykam, ma ukraińskie korzenie. Na przykład matka kierownika medycznego szpitala pochodzi z Tarnopola.
- Podczas II wojny światowej rodzina mojej matki, Wiktorii Zamoiry, została brutalnie zabita, gdy miała 15 lat. Moja matka została zmuszona do ucieczki z domu w Tarnopolu - opowiada kierownik medyczny szpitala, profesor Hanan Daron.
Dyrektor szpitala Joel Har Ewen mówi, że wiele pokoleń jego rodziny mieszkało na Ukrainie. - Moja matka urodziła się w Karpatach. Rodzice mojego ojca zostali wywiezieni do obozów koncentracyjnych wiosną 1944 r. - mówi.
Hryhoriy Granovsky pracuje w namiocie, który służy jako recepcja. Jest naczelnym pielęgniarzem w szpitalu polowym z 27-letnim doświadczeniem pracy w Izraelu. - Naszym zadaniem z kolegami jest ustalenie, co się stało z daną osobą i postawienie prawidłowej diagnozy – wyjaśnia.
Hryhoriy ma również ukraińskie korzenie. - Moja ciocia mieszka teraz w Słobidce w obwodzie odeskim. W tej chwili nie planuje wyjeżdżać - mówi.
Kolejny namiot w szpitalu służy do prześwietleń. 38-letni radiolog Leon Spiwak, który tu pracuje, urodził się w Dnieprze.
- Kiedy miałem sześć lat, moi rodzice przenieśli się do Izraela – opowiada. - Dziesięć lat temu przyjechałem do Ukrainy na groby bliskich, zapoznałem się z kulturą miejsca, w którym kiedyś mieszkałem. Przed rozpoczęciem wojny chciałem tu przyjechać z córką. Mam nadzieję, że niedługo nam się uda - dodaje.
Leon Spiwak pokazuje mi sprzęt w namiocie. - To są aparaty rentgenowskie. Działają na baterii, więc są łatwe do przenoszenia. Kilka minut po badaniu na moim komputerze pojawia się zdjęcie - mówi.
W Mościskach na bazie szpitala powiatowego we współpracy z lekarzami ukraińskimi lekarze z Izraela będą też przeprowadzać operacje.
- Żydzi z pierwszej ręki wiedzą, co oznaczają ciężkie czasy – mówi Michael Segal, 33-letni chirurg z Ukrainy. Urodził się w Kijowie, gdzie zdobył wykształcenie medyczne. - Pracowałem na polach bitew w Izraelu, w armii izraelskiej mam stopień lekarza-oficera. A na co dzień zajmuję się chirurgią klatki piersiowej dzieci. Takich specjalistów mamy w domu bardzo niewielu - tylko 50 osób na cały kraj - dodaje.
W namiocie, gdzie będą udzielać pomocy kobietom i dzieciom, spotykam pielęgniarkę Ritę. Pochodzi z Czerniowiec, 30 lat temu wyemigrowała do Izraela. - Kiedy usłyszałam, że w Ukrainie jest wojna, zdałam sobie sprawę, że muszę tu przyjechać – mówi kobieta.
Lekarze z Izraela mówią po angielsku, niektórzy po rosyjsku i ukraińsku. Jest tu też tłumacz, który w razie potrzeby pomaga pacjentom z Ukrainy komunikować się z medykami.
Alisie wystarczyło, że usłyszała słowo Mariupol, aby dostałć dreszczy
24-letnia Julia czeka w kolejce na wizytę u izraelskich lekarzy. Pochodzi z Bachmuta w obwodzie donieckim. - Może chociaż wy nam pomożesz? – mówi z niepokojem. Jej 12-letnia córka Alisa choruje od dwóch lat. - Często się dusi, zwłaszcza w nocy – mówi. - A teraz, wraz z początkiem wojny na pełną skalę, moja córka zaczyna się dusić za każdym razem, gdy się denerwuje. Mówi, że czuje, jak ściska jej pierś - dodaje.
Podczas gdy lekarze przeglądają kardiogramy Alisy i inne wyniki badań, pielęgniarka pyta, skąd pochodzi rodzina. "Jesteśmy z Gorłówki, ale po pierwszych wybuchach pojechałyśmy do Mariupola, a potem – tu" – mówi po angielsku matka dziewczynki. Umyślnie rozmawia w języku obcym, aby córka, która jego nie rozumie, nie słyszała znów o wojnie. Jednak wystarczyło, że Alicja usłyszała słowo 'Mariupol' i natychmiast dostała dreszczy.
W ciągu pierwszych pięciu dni pracy do tego szpitala zwróciło się 640 pacjentów. Najczęściej przychodzą tu osoby z chorobami neurologicznymi, ginekologicznymi i kardiologicznymi. Prawdopodobnie szpital polowy będzie czynny do 14 kwietnia, ale czas jego pracy mogą wydłużyć.
Anastasija Krupka
