З Харкова до міста Дергачі - трохи більше як 16 кілометрів. Це місто з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну було під прицілом окупантів. Вони намагалися оточити його, але наші військові врешті відбили противника, перейшовши у контрнаступ. Утім ворожа артилерія та авіація не припиняли обстріли житлових секторів. Що сталось того злощасного дня, коли загинула 15-річна школярка?
Даринка на хвилинку вийшла з підвалу, щоб взяти одяг та іграшки для молодших братиків. І в цей момент у будинок поцілила бомба. Шансів на порятунок у дівчини не було.
37-річна Юлія Чернова, мама загиблої, добре пам’ятає той страшний вечір. "13 березня, приблизно о 23.00, ми почули страшний свист. Зрозуміли, що снаряди пролетіли зовсім близько - повз наш будинок. Швидко заховались у безпечне місце. Приблизно пів години було тихо. Потім знову тричі прозвучав свист, - пригадує жінка. - У якийсь момент я запитала своїх синів, де їхні речі. Вони сказали, що залишили в кімнаті. Даринка вирішила принести речі братиків, вибігла із сховку, а через декілька секунд у будинок влучила бомба. Якраз у ту кімнату, де вона була...".
Від удару будинок зруйнувався.
"Крім того, що все порешетило бомбою, повністю обвалився дах та стеля. Все було в диму. У нас була контузія. А мою Даринку завалило так, що ми навіть не могли до неї дістатись, - зі сльозами на очах говорить мама дівчинки. — Тіло витягали рятувальники. Шансів вижити у неї не було".
Дівчинку поховали 15 березня.
"Коли ми її ховали на цвинтарі, просто над нами літали ворожі ракети. Люди лякались, я кричала, щоб забирали дітей" - пригадує пані Юлія.
"Дарину знаю з першого класу. Вона навчалась з моєю донькою, - згадує Оксана Тимощук, жителька Дергачів. - Дівчинка була вихованою, талановитою, артистичною. На всіх шкільних святах була ведучою. Це дуже обдарована дитина".
"Дарина у класі була справжньою лідеркою. Вона з усіма могла знайти спільну мову, - розповідає Аріна, однокласниця та близька подруга загиблої. - Вона була дуже щирою, доброю. У майбутньому хотіла стати прикордонницею".
"Вона так раділа життю - та в один момент воно обірвалось. І вже ніхто й ніколи не поверне мою дитину, - ридаючи, каже мама Дарини. - За що вона загинула? Я ніколи цього не пробачу росіянам! Ніколи!"
Молодші братики дуже любили свою сестричку. І не можуть оговтатись від пережитого... "Вони досі гірко плачуть, кричать у сні..." - додає Юлія.
Після обстрілу будинок родини не підлягає відновленню. Тепер Юлія з двома дітьми та чоловіком живуть у родичів…
Юлія ГОЛОДРИГА
***
Matka dziewczynki, która zginęła w obwodzie charkowskim: Nigdy nie wybaczę im zabicia mojej córki!
15-letnia Daryna z miasta Dergaczi chciała zostać pograniczniczką. Ale bomba kasetowa zrzucona przez Rosjan przerwała jej życie.
Z Charkowa do miasta Dergaczi jest nieco ponad 16 kilometrów. To miasto było celem okupantów od pierwszych dni pełnoskalowej rosyjskiej inwazji na Ukrainę. Próbowali je otoczyć, ale ukraińskie wojsko w końcu odparło wroga, przechodząc do kontrataku. Jednak artyleria i samoloty wroga nie przestały ostrzeliwać stref mieszkalnych. Co wydarzyło się tego niefortunnego dnia, kiedy zmarła 15-letnia uczennica?
Daryna wyszła na chwilę z piwnicy po ubrania i zabawki dla młodszych braci. I w tym momencie w dom uderzyła bomba. Szans na uratowanie dziewczyny nie było.
37-letnia Julia Czernowa, matka zmarłej, dobrze pamięta ten straszny wieczór. - 13 marca około 23:00 usłyszeliśmy straszny gwizd. Zdaliśmy sobie sprawę, że pociski przeleciały bardzo blisko - obok naszego domu. Szybko ukryliśmy się w bezpiecznym miejscu. Przez około pół godziny było cicho. Wtedy trzykrotnie znowu zabrzmiał gwizd - wspomina kobieta. - W pewnym momencie zapytałam moich synów, gdzie są ich rzeczy. Powiedzieli, że zostawili je w pokoju. Darynka postanowiła przynieść rzeczy braci, wybiegła z ukrycia, a kilka sekund później w dom uderzyła bomba. W pokój, w którym była.
Od uderzenia dom się zawalił.
- Poza tym, że wszystko zostało uszkodzone przez bombę, całkowicie zawalił się dach i sufit. Wszędzie był dym. My też byliśmy poranieni. A moja Darynka była tak zasypana, że ??nawet nie mogliśmy się do niej dostać, - mówi ze łzami w oczach mama dziewczynki. - Ciało wyciągali ratownicy. Ona nie miała szans na przeżycie - dodaje.
Dziewczynka została pogrzebana 15 marca.
- Podczas pogrzebu na cmentarzu rakiety wroga po prostu latały nad nami. Ludzie się bali, krzyczałam, żeby zabrali dzieci - wspomina pani Julia.
- Znałam Darynę od pierwszej klasy. Uczyła się z moją córką - mówi Oksana Tymoszczuk, mieszkanka Dergaczów. - Dziewczynka była grzeczna, utalentowana, miała artystyczną duszę. Prowadziła wszystkie koncerty szkolne - dodaje.
- Daryna była w klasie prawdziwą liderką. Potrafiła znaleźć wspólny język ze wszystkimi - opowiadaArina, koleżanka z klasy i bliska przyjaciółka zmarłej. - Była bardzo szczera, dobra. Chciała w przyszłości zostać pograniczniczką - zdradza.
- Ona bardzo cieszyła się z życia. Ale w pewnym momencie ono się skończyło. I nikt nigdy nie zwróci mi mojego dziecka - mówi przez łzy matka Daryny. - Za co umarła? Nigdy nie wybaczę Rosjanom! Nigdy!
Młodsi bracia bardzo kochali swoją siostrę. I wciąż nie mogą się otrząsnąć. - Wciąż gorzko płaczą, krzyczą we śnie - mówi mama dzieci.
Autorka: Juljia Hołodryha
