36 днів — саме стільки Чорнобильська атомна електростанція, як і вся зона відчуження, перебувала під контролем окупантів. 31 березня вони поспіхом відступили, забравши у білоруський Гомель своїх військових, уражених променевою хворобою, та тисячі одиниць техніки, забрудненої радіонуклідами. Більше про те, як жила ЧАЕС протягом усього часу окупації, розповідає Євген Крамаренко, голова Державного агентства України з управління зоною відчуження.
— Пане Євгене, станція була захоплена російськими військами у перший день вторгнення. Як це відбувалося?
— Так, 24 лютого у другій половині дня на ЧАЕС заїхали танки. На той момент станцію охороняли 169 нацгвардійців. Але окупантів було більше...
103 наші працівники і далі виконували свою роботу, вони залишились на робочих місцях, але не мали права нікуди виходити, пересуватись можна було лише з дозволу рашистів. Нацгвардійців поселили окремо, у підвалі, точніше, бомбосховищі, зведеному на випадок аварії на ЧАЕС. Усіх цих людей орки забрали зі собою, коли покидали станцію.
Лише раз за весь час окупації нам вдалось частково змінити персонал. На момент звільнення станції там перебувало 59 наших працівників, і лише кілька днів тому ми змогли провести повну ротацію. Звідти поїхав додому 51 працівник. 40 з них — це ті, хто працював з 20 березня, а 11 — люди, які залишались на ЧАЕС і виконували свою роботу з 23 лютого. Для порівняння: зміна працівника становить 12 годин, а їм довелось відпрацювати понад 1000 годин.
— Чи був зв’язок зі станцією?
— Зв’язок одразу вимкнули. Спілкуватися з рідними не було можливості. Окупанти дозволяли дзвінок лише черговому — у Славутич. Цей дзвінок виконувався за допомогою провідного зв’язку.
— Як саме вони "господарювали" на ЧАЕС?
— На станції був порядок до останнього дня. Лише коли з’явився наказ покинути ЧАЕС, орки наче подуріли. Спершу під тиском змусили наших працівників підписати акт, начебто вони охороняли станцію і ми до них не маємо претензій. Коли ж підпису домоглися, стали мародерити — на самій станції забрали кілька комп’ютерів, чайники, кавоварку...
У самому Чорнобилі постраждало майже кожне офісне приміщення наших підприємств. Крали і робоче майно, і особисті речі працівників. У гуртожитку, де живуть люди, які працюють на ЧАЕС, забирали телевізори, меблі, матраци, сервізи...
В окупантів була "традиція": щодня з 10.00 по 13.00 вони брали до рук великий молоток, на якому було написано "Молот Кроха", і йшли вибивати двері по всьому Чорнобилю. Вантажили накрадене у машини.
— Чи постраждало специфічне обладнання у зоні відчуження?
— На жаль, так. У Державному спеціалізованому підприємстві "Екоцентр" знищено центральну аналітичну лабораторію з характеризації радіоактивних відходів. Окупанти проникли у сховище джерел іонізуючого випромінення, в якому зберігалися зразкові радіоактивні розчини та калібрувальні джерела. Вони викрали і пошкодили 133 джерела сумарною активністю 7 мільйонів бекерелів — це можна порівняти із 700 кілограмами радіоактивних відходів із наявністю бета- та гамма-випромінювання. Навіть маленька частка цього при невмілому поводженні — смертельно небезпечна. Ми не знаємо, де тепер ці джерела. Також наразі нам не відомо, куди поділи джерела іонізуючого випромінювання та зразки паливовмісних матеріалів з об’єкта "Укриття", які науковці використовували для досліджень.
— Наскільки це небезпечно?
— Якщо ці матеріали залишили тут, у зоні відчуження, вони становитимуть ризик для персоналу. На жаль, автоматизовану систему моніторингу радіаційного стану, яка контролювала потужність еквівалентної дози гамма-випромінювання по всій зоні відчуження в 39 стаціонарних точках у режимі реального часу, цілковито знищено. Якщо ж орки вивезли ці матеріали із собою, то вже за два тижні у них гарантовано виникнуть радіаційні опіки та почнеться променева хвороба.
— Окупанти також вивозили техніку через Чорнобиль...
— Так, це був їхній транзитний пункт. У перші дні працівники налічували 500 — 600 одиниць техніки щодня, яка проїжджала цією територією. За кілька днів до відведення військ з Київської області тут проїхало 10 тисяч одиниць техніки! Уявіть собі цю кількість — звичайно, ніякої спецобробки цей транспорт не проходив. Отож цілком ймовірно, що і техніка рашистів на собі вивезла на територію білорусі радіонукліди.
— Нині станція працює?
— Так. Але доступ до станції все ще обмежений, тут працюють військові, які розміновують територію.
