Замість білої сукні — військова форма, замість рідних — побратими, а найбільш цінний подарунок — синьо-жовтий стяг. Так відсвяткували своє вінчання бійці територіальної оборони Тетяна і Віталій Карасенки з Бучі.
Церемонію вінчання провів настоятель церкви Преображення Господнього ПЦУ у Ворзелі Микола Волосянський. Це було перше вінчання після звільнення міста від окупантів.
"З Віталієм ми познайомилися випадково, — розповідає Тетяна Карасенко. — Він забув документи у таксі й на вулиці звернувся до мене по допомогу. Так у нас зав’язалася розмова. Ми обмінялися номерами телефонів і потім сходили на каву. Відтоді не розлучаємось. Згодом ми розписались, а чотири роки тому народився наш син Гліб".
Коли почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну, сім’я була у рідній Бучі. "Одразу вирушили у військкомат, — згадує жінка. — Мене не взяли у військо, бо доглядаю дитину. Тож я записалась у територіальну оборону. А чоловік, який раніше воював у зоні АТО, вирішив бути зі мною в одному батальйоні".
Тетяна і Віталій після церемонії у храмі поїхали на службу.
За словами Тетяни, служба в теробороні тільки зміцнила її з чоловіком почуття. "Ми зрозуміли, що повинні бути разом до кінця, — каже співрозмовниця. — Віталій признався, що 8 квітня, на мій день народження, планував запропонувати повінчатися. Я була тільки за. Наші побратими, дізнавшись про це, вирішили нам допомогти — знайшли храм та священника у Ворзелі, син якого служить із нами. На вінчанні я була у військовій формі, на голові мала віночок зі свіжих троянд. Побратими знайшли десь сині та жовті кульки, букети, прапори України. Ікони ми взяли з дому, ними батьки благословляли наше весілля з Віталієм. Старовинні рушники нам передали з місцевого музею. Нашими свідками стали волонтер та побратим. Що ж до святкування, то із побратимами ввечері випили шампанського і з’їли торт. І далі — на службу".
До речі, того дня шлюб взяла ще одна сім’я — Максим і Тетяна Голобородьки — вони з Ірпеня. Вони уже 12 років одружені, виховують 9-річного сина Матвія.
"Ми з чоловіком були в одному батальйоні тероборони, але перебували у різних місцях. І коли нарешті зустрілись, чоловік розповів, що під час обстрілів в Ірпені поклявся перед Богом: якщо виживе, обов’язково візьме церковний шлюб, — каже Тетяна. — Максим виконав свою обіцянку. Я дуже щаслива, що ми зробили такий важливий крок. Сподіваємось, зовсім скоро Україна переможе у війні, як і наша любов перемагає всі труднощі!"
