"Сергій і Андрій прийшли в нашу організацію пів року тому. До того поєднували підприємницьку діяльність і допомогу наркозалежним позбутися поганої звички. Обидва були побожні, займалися спортом і вели здоровий спосіб життя, — розповідає Алла Котенко, керівниця аналітичного відділу ГО "Група Патріот". — Вони казали, що хочуть бути корисними суспільству.
Після повномасштабного вторгнення Сергій вивіз дружину з Ірпеня, де вони мешкали, до її рідної Боярки. Звідти — разом із тестем — став доставляти гуманітарну допомогу в окуповані рашистами села. Дещо самі купували, дещо ми збирали разом.
Після того як розвезли допомогу, хлопці зазвичай евакуйовували мирних мешканців у безпечніші місця. Своєю "Маздою" встигли зробити п’ять таких виїздів".
Під час останнього — 23 березня — Сергій і Андрій зателефонували колегам і повідомили, що вже майже дісталися Мотижина. Після того чоловіки на зв’язок не виходили...
"На наших волонтерів "чекали" рашисти. Вони регулярно обходили будинки селян, бачили, що в людей з’являються свіжий хліб та крупи, усе це вилучали й допитували, щоб дізнатися, хто возить. І, видно, хтось з людей розповів, — додає пані Алла. — Тому Сергій із Андрієм не встигли дістатися до селян, як їх оточили і скрутили орки. За повідомленням місцевого священника, обох тримали у полоні та катували. З ними була і родина старости, яку також викрали того дня.
Ми всі до останку вірили, що волонтери живі. Після того як на початку квітня Мотижин звільнили, натрапили на їхню машину — вона була вся в отворах від куль. Невдовзі біля села, у лісі, знайшли братську могилу, де з піску виднілась голова Сергія… Його вбили з автомата. Контрольний постріл зробили в голову. Руки у нього були зв’язані...
Тим часом про долю Андрія донині нічого не відомо. Є надія, що він вижив. Вдома його чекають дружина і три доньки".
...Сергія Кубрушка поховали на малій батьківщині дружини — у Боярці. Вони не так давно перебрались до Ірпеня — у новобудову, що тепер пошкоджена ворогом.
"Це були найкращі три з половиною роки в моєму житті. Ти робив мене щасливою щодня. Ти той чоловік, про якого я мріяла, а тепер тебе нема. Ти кожним своїм днем являв Бога іншим людям, допомагаючи всім, хто про це попросить. І помер, також допомагаючи людям", — такі слова присвятила своєму коханому його дружина Марина.
Колеги ж убитого рашистами волонтера додають: клопотатимуть перед Президентом щодо надання Сергієві Кубрушку звання "Герой України". Посмертно.
Вікторія ТРУДЬКО
***
W okolicach Buczy Rosjanie zabili wolontariusza. 35-latek "zginął od strzału w głowę, jego ręce były związane"
35-letni Serhij Kubruszko i jego 46-letni teść Andrij Szostak mieli dostarczyć pomoc humanitarną do okupowanego Motyżyna (w obwodzie kijowskim): lekarstwa, płatki i chleb. Jednak nie dotarli do celu. Na swojej drodze spotkali Rosjan, którzy postanowili ich zabić. Przed smiercią Serhij Kubruszko został skuty kajdankami. Był torturowany.
- Serhij i Andrij przybyli do naszej organizacji sześć miesięcy temu. Wcześniej łączyli działalność przedsiębiorczą i pomoc osobom uzależnionym od narkotyków w wyjściu z nałogu. Obaj byli pobożni, uprawiali sport i prowadzili zdrowy tryb życia - mówi Alla Kotenko, szefowa działu analitycznego organizacji pozarządowej "Patriot Group". - Powiedzieli, że chcą działać z pożytkiem dla społeczności.
Po rozpoczęciu rosyjskiej inwazji na pełną skalę Serhij zabrał żonę z Irpienia, gdzie mieszkali, do jej rodzinnej Bojarki (w obwodzie kijowskim). Stamtąd, wraz z teściem, zaczął dostarczać pomoc humanitarną do wsi okupowanych przez rosyjskich rasistów. Część rzeczy kupowali sami, część zbierali wraz z ludźmi.
- Po dostarczeniu pomocy zwykle pomagali w ewakuacji ludności cywilnej w bezpieczniejsze miejsca. Udało się odbyć pięć takich wypadów - mówi Alla Kotenko. Podczas ostatniej wyprawy Serhij i Andrij zadzwonili do swoich kolegów i powiedzieli, że prawie dotarli do Motyżyna. Potem nie nawiązali już z nikim kontaktu.
- Rosjanie czekali na naszych wolontariuszy. Regularnie odwiedzali domy mieszkańców wsi, widzieli, że ludzie dostawali świeży chleb i płatki zbożowe, konfiskowali i przesłuchiwali ich, aby dowiedzieć się, kto je przynosi. Podobno jedna z osób im to powiedziała - dodaje pani Alla. - I tak Serhij i Andrij zostali otoczeni i schwytani przez Rosjan. Według miejscowego księdza obaj byli przetrzymywani w niewoli i torturowani.
- Wszyscy wierzyliśmy do końca, że wolontariusze żyją. Po oswobodzeniu Motyżyna na początku kwietnia ludzie natknęli się na ich samochód. Cały był w dziurach po kulach. Wkrótce w pobliżu wsi, w lesie, odkryto zbiorowy grób. Z cienkiej warstwy piasku wystawała głowa Serhija. Zginął od strzału w głowę. Jego ręce były związane - opowiada członkini organizacji pozarządowej "Patriot Group".
- Tymczasem do dziś nic nie wiadomo o losach Andrija. Jest nadzieja, że przeżył. Jego żona i trzy córki czekają na niego w domu - dodaje.
Serhij Kubruszko został pochowany w Bojarce, mieście, z którego pochodzi jego żona. A nie tak dawno temu przenieśli się do Irpienia, do nowego domu, który został uszkodzony przez wroga.
- To było najlepsze trzy i pół roku w moim życiu. Uszczęśliwiałeś mnie każdego dnia. Byłeś mężczyzną, o którym marzyłam, a teraz odszedłeś. Każdego dnia pokazywałeś Boga innym ludziom, pomagając każdemu, kto o to prosił. I umarłeś, pomagając ludziom - takie słowa dedykowała zmarłemu jego żona, Marina.
Koledzy zabitego przez rasistów wolontariusza dodają: Zwrócimy się do prezydenta o pośmiertne przyznanie Serhijowi Kubruszko tytułu "Bohatera Ukrainy".
Autorka: Wiktoria Trudko
