Військові силоміць вивозять мешканців Маріуполя на територію росії, зокрема в її віддалені регіони. За останній тиждень стало відомо чимало таких історій. Я поспілкувалася з дівчиною, бабусю якої викрали рашисти.
— Моя сім’я походить з грецької діаспори Приазов’я. 80-річна бабуся мешкала в Маріуполі, а ми з батьками — у Києві, — розповідає 24-річна Наталія Жукова. — З перших днів війни переконували бабусю покинути місто, але вона дуже прив’язана до свого дому, до самого Маріуполя, тому категорично відмовлялась. До речі, бабуся понад 50 років пропрацювала в пологовому будинку, який розбомбили рашисти...
Уже через тиждень після початку війни ми втратили з бабусею зв’язок.
— Як ви шукали її?
— 31 березня моїй тітці, яка мешкає в москві, надійшло голосове повідомлення від бабусі (її мами) з незнайомого номера. Згодом виявилося, що хтось з рашистів дав можливість зв’язатися з кимось з рідних, але лише за російським номером. Дякувати Богу, бабуся знає напам’ять телефонний номер доньки. На тому голосовому повідомленні вона налякано каже: "Алло, доню! Доню, я в Таганрозі. Приїжджай у Таганрог, забери мене". Виходить, бабусю врятувало те, що вона має родичів у москві...
— Що було далі?
— Тітка приїхала до Таганрогу і забрала її. Повернутися в Україну бабуся наразі не може — перебуває у лікарні в москві. "Здало" серце, майже відмовив шлунок... Вона тривалий час провела в Маріуполі в підвалі, нічого не їла. Ще й вік поважний... Ось і наслідки. Та щойно їй стане краще, ми заберемо її додому, на безпечну територію в Україні. Бабуся цього дуже хоче.
— Що бабуся розповідала про депортацію?
— Вона ховалася в погребі. Рускіє солдати прочісували місцевість, шукаючи живих людей. Кого знайшли, силоміць вантажили в автобуси на росію. Опиратися було дуже небезпечно — росіяни проводили депортацію під дулом автоматів. Вже в автобусі бабусі розповіли, що окупанти застрелили сім’ю, яка відмовилася їхати в російському напрямку... В автобусі, в якому вона опинилася, здебільшого були старенькі та діти, чиїх батьків уже вбили...
Ми дуже чекаємо моменту, коли зможемо забрати бабусю додому. Знаєте, до війни я та моя сім’я спілкувалися російською, та тепер я не хочу ототожнювати себе з цією імперією зла. Росія депортувала українських греків у 37-му році, бабуся розповідала, що тоді масово вивозили чоловіків. Мабуть, вона ніколи не думала, що 80-річною може теж опинитися в "ешелоні"...
