На аукціоні в США продали за 100 тисяч доларів портрет пораненої у результаті російського обстрілу жительки Чугуєва Олени Курило авторства американської художниці Жені Гершман. Зібрані кошти спрямують на потреби української армії та допомогу містам, постраждалим унаслідок війни. Ми відшукали жінку, обличчя якої стало відомим за кордоном через війну в Україні, і розпитали про події того дня та її теперішній стан.
52-річна Олена Курило родом з Первомайського, що на Харківщині. Останні п’ять років разом зі своїм чоловіком проживала в Чугуєві (теж Харківська область). За фахом жінка хореографиня, у цій сфері пропрацювала 25 років, а останнім часом була вихователькою у дитячому садочку.
"ГОСПОДИ, Я ЩЕ НЕ ГОТОВА ПОМИРАТИ"
"24 лютого о 5.15 ми прокинулися у Чугуєві від двох віддалених вибухів. О 5.50 пролунав ще один, уже потужніший. Оскільки наш будинок неподалік Чугуївського військового аеродрому, ми припустили, що вибухи могли статися саме там", — розповідає жінка.
Чоловік Олени Курило поїхав на автозаправку по бензин. Жінка тим часом збирала документи та інші речі, щоб після приїзду чоловіка вирушити з Чугуєва в селище неподалік.
"Зібравшись, я присіла на диванчику нашої маленької спальні. Там уже лежав напоготові мій верхній одяг, — каже Олена. — Пам’ятаю, сиділа боком. Раптом пролунав вибух, схожий на розірвання повітряної кульки. Перед моїми очима дотепер стоїть побачене тієї миті — на мене летить багато дрібних шматочків скла. В голові була лише одна думка: "Господи, я ще не готова помирати". Після цього настала така тиша, якої я ніколи не чула. А вже секунд за 20 стали кричати сусіди..."
Жінка пригадує: її обличчя заливала кров, адже осколкові поранення були всюди: на лобі, щоці, під оком...
"Я не відчувала болю, моє тіло ніби заніміло, — згадує Олена. — Стала хапати якийсь одяг, щоб прикласти до рани і хоч якось зупинити кров. Але вона й далі заливала мені очі. Я нічого не бачила".
Сусіди Олени допомагали їй зупинити кровотечу. "Здавалося, що це страшний сон, а я зараз прокинуся — і все буде добре. Проте цього не сталося..." — мовить жінка.
Тим часом чоловік Олени Курило повертався додому...
"Зазвичай Коля паркує авто за 20 метрів від місця, де стався вибух, — каже жінка. — Та, на щастя, після заправки чоловік пробив колесо. Він зупинився, щоб його замінити. Саме це й врятувало йому життя".
"Я ЗОВСІМ НЕ ХОТІЛА ДЛЯ СЕБЕ ТАКОЇ СЛАВИ"
Олена каже: в приміщенні їй було дуже важко дихати, тож вона вийшла на вулицю. На землі лежало тіло хлопчика-підлітка, який загинув у момент вибуху... Вцілілі сусіди вибігали з будинку, сідали в автівки з вибитими вікнами й втікали якомога швидше.
Медики "швидкої" надали жінці першу допомогу. Жінка поверталася до свого під’їзду. Саме в цей момент іноземні журналісти зробили те славнозвісне фото, з якого згодом намалювали портрет і продали на аукціоні. "Я зовсім не хотіла для себе такої слави. Краще б я просто була здоровою, поруч зі своїм чоловіком", — каже Олена.
"Я зовсім не хотіла для себе такої слави. Краще б я просто була здоровою, поруч зі своїм чоловіком", — каже Олена.
Згодом лікарі ретельно оглянули жінку та діагностували у неї струс мозку. На праве око вона нічого не бачила, а обличчя було повне глибоких ран...
"Роздягнувшись увечері, я побачила, що мої спина та руки у численних ранах. А вже вранці обличчя стало синьо-зеленим", — згадує жінка.
"ГОЛОВНЕ — ЩО Я ЖИВА"
"18 березня я змогла дістатися Південного вокзалу Харкова, щоб звідти їхати у Дніпро, де вже була моя донька", — згадує Олена. Її чоловік залишився у Чугуєві. У Дніпрі лікарі сказали Олені, що сітківка її правого ока розірвана. Жінці порадили їхати лікуватися за кордон. Її прийняла клініка в Польщі, безплатно — завдяки благодійникам.
Наразі Олену Курило виписали з лікарні. Її праве око починає бачити обриси людей. Наприкінці червня жінці мають зробити другу операцію. Після цього стане зрозуміло — буде бачити Олена повністю чи ні.
"На моєму обличчі залишилося декілька шрамів. Тому такою красивою, як була, я вже не стану. Але нічого — головне, що жива", — підсумовує жінка.
"МИ ДУЖЕ СИЛЬНА НЕБАЙДУЖА НАЦІЯ"
Жінка також розповідає про американську художницю, яка прониклася її історією і намалювала портрет.
"Гроші, за які портрет продали на аукціоні, хотіли віддати на моє лікування, та я відмовилась, натомість попросила допомогти воїнам та іншим людям, які нині в біді, — каже Олена. — Війна показала, що ми дуже сильна небайдужа нація і вміємо допомагати одне одному. Благодійники допомогли мені, а я допоможу комусь іншому. І разом — переможемо!"
Jej zdjêcie obieg³o ¶wiat. Olena Kury³o opowiada Ukrayina.pl o najgorszym poranku swojego ¿ycia i leczeniu w Polsce
Portret Oleny Kury³o (mieszkanki Czuhujewa w obwodzie charkowskim, powa¿nie rannej po rosyjskim ostrzale) autorstwa amerykañskiego artysty Zhenyi Gershmana zosta³ sprzedany na aukcji w Stanach Zjednoczonych za 100 000 dolarów. Zebrane ¶rodki zostan± przeznaczone na pomoc armii ukraiñskiej i miastom dotkniêtym wojn±. Ukrayina.pl rozmawia³a z kobiet±, której zdjêcie obieg³o ca³y ¶wiat w pierwszych dniach wojny.
52-letnia Olena Kury³o pochodzi z Pierwomajskiego w obwodzie charkowskim. Od piêciu lat mieszka³a z mê¿em w Czuhujewie (równie¿ obwód charkowski). Z zawodu jest choreografk±, pracowa³a w tym zawodzie 25 lat, a ostatnio by³a nauczycielk± w przedszkolu.
"Panie, jeszcze nie jestem gotowa umrzeæ"
- 24 lutego o 5:15 obudzili¶my siê w Czuhujewie z powodu ha³asu wywo³anego przed dwie odleg³e eksplozje. O 5:50 d¼wiêki i wybuchy by³y ju¿ inne, znacznie mocniejsze. Poniewa¿ nasz dom znajduje siê w pobli¿u lotniska wojskowego Czuhujew, za³o¿yli¶my, ¿e wybuchy mog± byæ w³a¶nie tam - opowiada kobieta.
M±¿ Oleny Kury³o pojecha³ na stacjê po benzynê. Kobieta tymczasem zbiera³a dokumenty i inne rzeczy, aby po powrocie mê¿a wyjechaæ z Czuhujewa do pobliskiej wioski.
- Pamiêtam, ¿e na chwilê usiad³am na kanapie w naszej ma³ej sypialni. By³am ju¿ gotowa do wyj¶cia – mówi Olena. - Nagle nast±pi³a eksplozja. Wci±¿ mam to przed oczami. Lecia³o na mnie wiele ma³ych kawa³ków szk³a. W mojej g³owie by³a tylko jedna my¶l: "Panie, jeszcze nie jestem gotowa umrzeæ!". Potem zapad³a przejmuj±ca cisza. Po dwudziestu sekundach s±siedzi zaczêli krzyczeæ - dodaje.
Kobieta wspomina, ¿e jej twarz by³a zakrwawiona, a rany od od³amków by³y wszêdzie: na czole, policzku, pod okiem...
- Nie czu³am ¿adnego bólu, moje cia³o wydawa³o siê zdrêtwia³e - mówi Olena. - Zaczê³am ³apaæ ubrania, ¿eby przy³o¿yæ je do rany i jako¶ zatrzymaæ krwotok. Ale krew zalewa³a mi oczy. Nic nie widzia³am - dodaje.
S±siedzi Oleny pomogli jej zatrzymaæ krwawienie. - Wydawa³o mi siê, ¿e to koszmar, ¿e zaraz siê obudzê i wszystko bêdzie dobrze. Jednak tak siê nie sta³o - mówi kobieta.
Tymczasem m±¿ Oleny Kurilo wraca³ do domu.
- Miko³aj zwykle parkuje swój samochód 20 metrów od miejsca, w którym nast±pi³a eksplozja. Ale na szczê¶cie tu¿ po zatankowaniu przebi³ oponê. Zatrzyma³ siê, ¿eby wymieniæ ko³o. To uratowa³o mu ¿ycie - dodaje.
"Nie chcia³am takiej s³awy"
Olena mówi, ¿e bardzo trudno by³o jej oddychaæ w pomieszczeniu, wiêc wysz³a na zewn±trz. Na ziemi le¿a³o cia³o nastoletniego ch³opca, który zgin±³ w momencie wybuchu. S±siedzi, którzy prze¿yli, wybiegli z domu, wsiedli do samochodów z wybitymi szybami i jak najszybciej uciekali.
Ratownicy pogotowia ratunkowego udzielili kobiecie pierwszej pomocy. To w³a¶nie w tym momencie zagraniczni dziennikarze zrobili s³ynne zdjêcie, z którego pó¼niej namalowali portret i sprzedali go na aukcji. - Nie chcia³am dla siebie takiej s³awy. By³oby lepiej, gdybym by³a po prostu zdrowa, obok mojego mê¿a - mówi Olena.
Lekarze pó¼niej dok³adnie zbadali kobietê i zdiagnozowali u niej wstrz±s mózgu. Nie widzia³a na prawe oko, a jej twarz by³a pe³na g³êbokich ran.
- Gdy wieczorem siê rozebra³am, zobaczy³am, ¿e moje plecy i ramiona s± w licznych ranach. A rano twarz sta³a siê niebiesko-zielona - wspomina kobieta.
"Najwa¿niejsze
jest to, ¿e ¿yjê"
- 18 marca uda³o mi siê dostaæ na dworzec w Charkowie, st±d pojecha³am do Dniepru, gdzie by³a ju¿ moja córka – wspomina Olena. Jej m±¿ pozosta³ w Czuhujewie. W Dnieprze lekarze powiedzieli Olenie, ¿e siatkówka jej prawego oka jest rozdarta. Kobiecie zalecono wyjazd za granicê na leczenie. Do kliniki w Polsce trafi³a bezp³atnie dziêki filantropom.
Olena Kury³o wychodzi ze szpitala. W prawym oku zaczyna widzieæ sylwetki ludzi. Kobieta bêdzie mia³a drug± operacjê pod koniec czerwca. Po tym oka¿e siê, czy Olena odzyska wzrok w stu procentach.
- Mam kilka blizn na twarzy. Dlatego nie bêdê ju¿ tak piêkna, jak by³am. Ale najwa¿niejsze jest to, ¿e ¿yjê - podsumowuje.
"Jeste¶my bardzo silnym i opiekuñczym narodem"
Kobieta opowiada tak¿e o amerykañskiej artystce, która zapozna³a siê z jej histori± i namalowa³a portret.
- Chcieli oddaæ pieni±dze, za które portret zosta³ sprzedany na aukcji, na moje leczenie, ale odmówi³am, poprosi³am o pomoc ¿o³nierzom i innym potrzebuj±cym – mówi Olena. - Wojna pokaza³a, ¿e jeste¶my bardzo silnym i opiekuñczym narodem i potrafimy sobie nawzajem pomagaæ. Filantropi mi pomogli, a ja pomogê komu¶ innemu. I razem wygramy! - podsumowuje.
Anastazja Koval
