Того дня родина була вдома. Від ранку ховалася у підвалі, адже в місті було чути вибухи. "Потім ми вирішили повернутися до хати на обід. Я вийшла на балкон, щоб зібрати випрану білизну, — каже Катерина Герман. — Усе сталося за секунду: я навіть не встигла зрозуміти, що ж відбулося. Пам’ятаю лише різкий біль та дзвін у вухах..."
Коли жінка розплющила очі після вибуху, побачила, що до неї біжить чоловік. "Костянтин заніс мене до кімнати та перетягнув рушниками руки й ноги,аби зупинити кровотечу. Я відчула, що хочу спати, але розуміла — непритомніти не можна, — згадує Катерина. — Постійно дивилася, чи просочується крізь пов’язки кров, намагалася говорити з чоловіком".
Костянтин каже: йому досі страшно навіть згадувати той день. На щастя, чоловіку із сином поталанило уникнути поранення. "Добре, що я завчасу прибив до вікон фанеру. Це стримало уламки скла і вберегло нас. Син повернувся у підвал, а я побіг на балкон рятувати дружину. У мене був шок, але намагався робити все, щоб хоч трохи зупинити кров".
Він викликав службу ДСНС. На щастя, "надзвичайники" прибули дуже швидко. Зафіксували поранену ногу джгутом і повезли жінку до Слов’янська.
"У мене була роздроблена кістка на лівій руці, на правій не було пальців, ступня просто висіла на шкірі, а в черевній порожнині були осколки, — каже потерпіла. — Я була на 13- му тижні вагітності. Дитину зберегти не вдалося..."
Лікарі стабілізували стан пацієнтки та видалили численні осколки. Наступного дня Катерину евакуаційним автобусом відправили до Дніпра, де вона пробула ще декілька днів. Після того перевезли до столичної лікарні. Вже там жінці ампутували ногу — врятувати кінцівку було неможливо.
Тепер Катерина Герман лікується у Львові та готується поїхати на протезування до Швеції. Медики кажуть: травми у пацієнтки були надзвичайно важкі, її дивом вдалося врятувати.
"У жінки були ушкодження передньої черевної стінки, перитоніт, травматичний відрив правої кисті, вогнепальний перелом обох кісток лівого передпліччя, вогнепальний відкритий перелом обох кісток нижньої третини правої гомілки, проникне поранення ока і множинні осколкові поранення обличчя. Тепер її стан стабілізувався", — каже Остап Кремпович, ортопед-травматолог Першого медичного об’єднання Львова.
Попри важке поранення, вона не занепадає духом. Хоче швидко відновитися. "Треба жити далі. Головне, що я залишилася жива, — каже Катерина. — Буду вчитися користуватись протезами, а в майбутньому спробую ще раз завагітніти. Син дуже хоче братика або сестричку. Тому будемо старатися".
Юлія ПАНАЕТОВА
***
Tego ranka w mieście trwał ostrzał. Rodzina Kateryny, ona, mąż i synek, ukryła się w piwnicy. - Ale potem postanowiliśmy szybko wrócić do domu, żeby coś zjeść - opowiada Katerina Herman. - Wyszłam na balkon po pranie. A potem - wszystko wydarzyło się w sekundę: nie miałem nawet czasu, aby zrozumieć, co się stało. Pamiętam tylko ostry ból i dzwonienie w uszach.
Kiedy kobieta otworzyła oczy po eksplozji, zobaczyła, jak jej mąż biegnie w jej stronę. - Konstantyn zabrał mnie do pokoju i owinął moje ręce i nogi ręcznikami, żeby zatamować krwawienie. Czułam, że mdleję, ale wiedziałam, że muszę się trzymać - wspomina Kateryna. - Ciągle sprawdzałam, czy przez bandaże sączy się krew i próbowałam porozmawiać z mężem.
Konstantyn mówi, że wciąż boi się nawet myśleć o tym dniu. Na szczęście mężczyzna i jego syn uniknęli obrażeń. - Dobrze, że wcześniej przybiłem sklejkę do okien. To powstrzymało stłuczone szkło i nas uratowało. Syn wrócił do piwnicy, a ja pobiegłem na balkon ratować żonę. Byłem w szoku, ale starałem się zrobić wszystko, aby zatamować krew.
Mężczyzna wezwał ratowników. Na szczęście pracownicy pogotowia przybyli bardzo szybko. Zabezpieczyli zranioną nogę opaską uciskową i zabrali kobietę do Słowiańska.
- Miałam złamaną kość w lewym ramieniu, u prawej stopy nie było palców. Stopa po prostu zwisała mi na skórze. A w brzuchu były drzazgi - opowiada Katerina. - Byłam w 13 tygodniu ciąży. Nie udało się uratować dziecka.
Lekarze ustabilizowali stan pacjentki i usunęli z ciała liczne odłamki. Następnego dnia Katerina została przewieziona autobusem ewakuacyjnym do Dniepru, gdzie pozostała jeszcze kilka dni. Następnie została przewieziona do stołecznego szpitala. Tam lekarze amputowali kobiecie nogę.
Teraz Katerina Herman leczy się we Lwowie i przygotowuje do wyjazdu na protetykę do Szwecji. Lekarze twierdzą, że obrażenia pacjentki były niezwykle ciężkie i jedynie cudem udało się ją uratować.
- Kobieta doznała urazów przedniej ściany brzucha, zapalenia otrzewnej, urazowego oderwania prawej ręki, złamania postrzałowego obu kości lewego przedramienia, otwartego złamania postrzałowego obu kości dolnej części prawej nogi, penetrujących urazów oka i wielokrotnych ran odłamkowych. Teraz jej stan się ustabilizował - powiedział Ostap Krempowicz, ortopeda-traumatolog w Pierwszym Lwowskim Towarzystwie Lekarskim.
Mimo odniesienia ciężkich obrażeń, Katerina nie traci nadziei. - Musimy żyć dalej. Najważniejsze, że przeżyłam - mówi kobieta. - Nauczę się używać protez, a w przyszłości spróbuję ponownie zajść w ciążę. Syn naprawdę chce mieć brata lub siostrę. Musimy żyć dalej.
Autorka: Julia PANAETOWA
