Марія Беспала працювала вихователькою у притулку для дітей-сиріт на Київщині. Потім переїхала до Слов’янська й займалась вихованням дітей у місцевому закладі. "Я завжди знала, що колись всиновлю дитину", — ділиться жінка.
Коли почалася велика війна, подружжя Беспалих не покинуло місто, натомість стало волонтерити. А на своїй сторінці у соціальній мережі Марія написала, що готова прийняти дитину, яка через війну залишилась без рідних.
Згодом подружжя Беспалих таки вирішило виїхати на більш безпечну територію. До цього підштовхнув важкий досвід матері Володимира — жінка тиждень просиділа у підвалі через ракетні обстріли, чудом врятувалась. "25 березня ми покинули Слов’янськ разом зі свекрухою", — розповідає Марія.
Коли перебрались до Києва, якогось дня їй подзвонили волонтери й розповіли про шестирічного хлопчика з Маріуполя, мати якого загинула. "Я вирішила прийняти цю дитину в нашу сім’ю, попри те, що ми залишили власне житло й втратили роботу, — зізнається Марія Беспала. — Я знала — ми з чоловіком докладемо всіх зусиль, аби забезпечити хлопчика, якому потрібна нова родина".
Через два дні подружжя поїхало до Дніпра для знайомства з дитиною. "Іллюша одразу підкорив мене своєю усмішкою, — зізнається жінка. — Ми швидко знайшли спільну мову: вже через годину він сказав, що хоче поїхати з нами".
Наприкінці травня Ілля почув у новинах, що британський прем’єр Борис Джонсон написав листа українським дітям. І запропонував написати листа у відповідь! "Я хочу, щоб у всіх дітей світу не було війни", — написав Ілля з допомогою тата-опікуна. Борис Джонсон не просто прочитав ці рядки, а й відповів хлопчикові!
Завдяки цьому історія набула розголосу, і от до подружжя Беспалих звернулось декілька жінок, які знали маму Іллі. "Від них ми дізнались, що в неї не було братів чи сестер, батьки померли. Тож у Іллі взагалі немає родичів", — розповідає Марія.
Півтора місяця зайняв процес оформлення документів на опікунство. За цей час Беспалим вдалось покращити свій фінансовий стан. "Володимир працює на доставці, я займаюся рієлторством, тож матеріально можемо повністю забезпечувати себе й дитину", — запевняє Марія.
Жінка радо розповідає про Іллю, який, попри труднощі, залишився жвавим і життєрадісним. "Він цікавиться космосом і динозаврами, любить дивитись документальні фільми, малювати, складати конструктори, — каже Марія. — А ще Іллюша дуже любить тварин, тож часто бавиться з нашими двома котиками".
Ілля готується до початку навчального року — він піде у перший клас. "А в майбутньому мріє стати космонавтом", — усміхається Марія.
Насамкінець жінка каже, що чи не найбільшою радістю став момент, коли прийомний синочок уперше назвав своїх опікунів мамою і татом. Марія й Володимир планують всиновити Іллю, а згодом — повернутися до рідного міста. "Хочемо додому, в наш будинок, до рідних та друзів. Сподіваємося, зовсім скоро наша мрія здійсниться, — каже жінка. — Віримо в перемогу України!"
Юля Панаетова
***
Maria Bespalja pracowała jako nauczycielka w przytułku dla sierot w obwodzie kijowskim. Następnie przeniosła się do Słowiańska (obwód doniecki) i zajmowała się wychowywaniem dzieci w miejscowej placówce. - Zawsze wiedziałam, że pewnego dnia przygarnę jedno dziecko - opowiada kobieta.
Kiedy rozpoczęła się pełnoskalowa wojna, państwo Bespalja - 22-letnia Maria i 25-letni Wołodymyr - nie opuścili miasta, ale zamiast tego zaczęli zgłaszać się na ochotnika do pomocy jej ofiarom. Na swojej stronie w mediach społecznościowych Maria napisała, że jest gotowa adoptować dziecko, które z powodu wojny zostało pozbawione krewnych.
Później państwo Bespalja postanowili przenieść się w bezpieczniejszą okolicę. Było to spowodowane przeżyciami matki Wołodymyra - kobieta spędziła tydzień w piwnicy z powodu ataków rakietowych, cudem udało jej się uciec. - 25 marca wyjechaliśmy ze Słowiańska razem z teściową – opowiada Maria.
Małżeństwo przeprowadziło się do Kijowa. Pewnego dnia dostali telefon od wolontariuszy, którzy opowiedzieli im o sześcioletnim chłopcu z Mariupola, którego matka została uznana za zaginioną. – Postanowiłam przyjąć to dziecko do naszej rodziny, mimo że opuściłyśmy własny dom i straciłyśmy pracę – przyznaje Maria Bespalja. - Wiedziałam, że mąż i ja dołożymy wszelkich starań, aby wesprzeć chłopca, który potrzebuje nowej rodziny.
Dwa dni później para udała się do Dniepru, aby spotkać się z dzieckiem. - Iljusza natychmiast przekonał mnie do siebie swoim uśmiechem – przyznaje kobieta. - Szybko znaleźliśmy wspólny język. Godzinę później powiedział, że chce z nami jechać.
Pod koniec maja Ilja usłyszał w wiadomościach, że brytyjski premier Boris Johnson napisał list do ukraińskich dzieci. I zaproponował, że napisze list w odpowiedzi! "Chcę, aby wszystkie dzieci na świecie nie miały wojny" – napisał Ilja z pomocą swojego nowego opiekuna. Boris Johnson nie tylko przeczytał te słowa, lecz także odpowiedział chłopcu.
Dzięki temu historia zyskała rozgłos, a do państwa Bezpalja zgłosiło się kilka kobiet, które znały matkę Ilji. - Dowiedzieliśmy się od nich, że matka chłopca nie miała braci ani sióstr, a jej rodzice zmarli. Więc Ilja w ogóle nie ma krewnych – mówi Maria.
Przetwarzanie dokumentów do opieki zajęło półtora miesiąca. W tym czasie małżeństwu Bespalja udało się poprawić kondycję finansową. - Wołodymyr pracuje jako kurier, ja pracuję w nieruchomościach, więc możemy utrzymać siebie i dziecko – zapewnia Maria.
Kobieta radośnie opowiada o Ilji, który - mimo ciężkich przeżyć - pozostał wesoły. - Interesuje się kosmosem i dinozaurami, lubi oglądać filmy dokumentalne, rysować, budować zestawy konstrukcyjne – mówi Maria. - Iljusza bardzo kocha zwierzęta, więc często bawi się z naszymi dwoma kotami - dodaje.
Ilja przygotowuje się do początku roku szkolnego - pójdzie do pierwszej klasy. - A w przyszłości marzy o zostaniu astronautą – uśmiecha się Maria.
Jak podkreśla kobieta, największą radością był moment, kiedy adoptowany syn po raz pierwszy nazwał ich mamą i tatą.
Dziś Maria i Wołodymyr marzą o powrocie do rodzinnego miasta. - Chcemy wrócić do naszego domu, do naszych krewnych i przyjaciół. Mamy nadzieję, że nasze marzenie wkrótce się spełni – mówi kobieta. - Wierzymy w zwycięstwo Ukrainy!
Autorka: Julia Panaetowa
Zdjęcie z archiwum rodzinnego
