Життя бійця обірвалося у селі Времівка внаслідок потрапляння у бліндаж ворожого снаряда. Чоловік не дожив до своїх уродин чотири дні.
"Ігор потрапив у нашу команду дев’ять років тому, навчаючись у Національному технічному університеті. Разом із ним таке рішення прийняли чимало його друзів та знайомих, які до сьогодні виступають за "Вінницьких вовків". Власне, Ігор став певним ініціатором приходу нової хвилі спортсменів, — каже Євген Хомин, віцепрезидент клубу і гравець дорослої команди. — Він був дуже активний, очолював студентську раду. І в нашому клубі відігравав важливу роль. Свого часу навіть виконував функції менеджера. А на полі проявив себе як професійний лайнмен — лінійний гравець під ?93.
Міцний і швидкий, він умів відбирати м’яч у суперника й забивати тачдауни і філд-голи. З таким спортсменом робота нашої команди завжди була злагоджена та на високому рівні. Ігор викладався на всі сто. У багатьох матчах саме він зупиняв атаки противника і змінював хід гри на нашу користь. До того ж протягом п’яти років Ігор допомагав мені організовувати матчі дитячо-юнацької команди з американського футболу.
Останній рік через переїзд у столицю він грав у команді "Київські патріоти", тож ми були вже суперниками. Попри це, завжди підтримували дружні стосунки. Ігор працював у рекламній сфері та мав невеличку власну справу — виготовляв аксесуари зі шкіри (гаманці та сумки) і речі з дерева (наприклад, оригінальні тубуси для тори). Замовлень на останні найбільше було з Ізраїлю".
Зі слів співрозмовника, для всіх спортсменів, які знали Ігоря Бойка, стало несподіванкою те, що він вирішив йти до армії, адже військового досвіду не мав. "Водночас я чітко розумів, що товариш по-іншому не міг, бо він патріот, — каже Євген Хомин. — Після вторгнення рф Ігор пішов у військкомат, але його не хотіли брати в армію через брак досвіду. Тому він пройшов курси й тренінги зі стрільби і тактичної медицини. Після того його скерували на передову. Він служив, а ми займались волонтерством та підтримували спортсменів в армії: частина гравців сьогодні захищає Україну зі зброєю у руках, тому спорт відійшов на другий план".
19 червня Ігореві виповнився б 31 рік, але 15-го числа він загинув на Донеччині. Разом із ним полягли ще троє воїнів, яких вороги накрили артилерією.
Разом із ним полягли ще троє воїнів, яких вороги накрили артилерією.
Поховали спортсмена у селі Рожнятівка на Вінниччині, звідки він родом. Ігор був єдиний син у батьків. Віддати честь і шану воїнові приїхали і гравці його рідної команди "Вінницькі вовки".
"На прощання мама поклала у труну клубну кепку, бо саме американський футбол був частиною Ігоревого життя, він дуже любив цей вид спорту і міг би досягти в ньому чималих висот. Не судилося", — додає Євген Хомин і не стримує сліз...
Читайте найважливіші новини для українців про життя у Польщі у нашому телеграм-каналі та на сторінці у фейсбук.
