Вона понад усе любила тварин, природу та Україну. Здійснила мрію стати офіцеркою. У вільний від служби час малювала картини в маленькому будиночку в рідній Боромлі на Сумщині. Та ракета рашистів назавжди обірвала плани 25-річної Євгенії Семененко — бойової медички мотострілецького батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Сталось це у Донецькій області під час евакуації поранених військовослужбовців.
"Женю та її на три роки старшу сестру Тетяну я виховувала сама. Жили ми досить скромно, доводилось важко працювати на землі та тримати господарство, — розповідає мама дівчини Надія Семененко. — Мабуть, через таке непросте життя діти швидко подорослішали. Євгенія мала впертий та водночас цілеспрямований характер.
У випускних класах Євгенія заявила, що хотіла б допомагати людям, тому й вирішила стати лікаркою. Здобула професію фельдшерки. Після цього заявила, що хоче піти в армію. Її душу зачепили Революція Гідності та війна... Женя була патріотка, казала, що спостерігати за всім осторонь не може. Я вмовляла доньку йти у цивільну медицину, та вона і слухати мене не хотіла. І я змирилась з її рішенням".
У 2017 році дівчина підписала контракт із ЗСУ та стала бойовою медичкою. Перший час несла службу в реактивному артилерійському дивізіоні.
"Бойові чергування поєднувала із вдосконаленням навичок з тактичної медицини. Бо дочка розуміла, що її робота — рятувати життя, а тому вона має бути професіоналкою, — каже мама. — За її плечима — чотири ротації на Донбас. Про службу вона розповідала мало. Казала лише, що знайшла себе".
За словами побратимів, через красу та тендітність вони називали бойову медичку Ягідкою.
"Ми служили разом три роки. Часто після ротацій залишались у розташуванні частини у Білій Церкві, купували морозиво та прогулювались набережною. Женя завжди раділа, коли бачила мильні бульбашки, вони підносили їй настрій, хоча ця дівчина не раз дивилась у вічі смерті, — каже співслуживиця загиблої Анна з позивним "Квіточка". — Вона ніколи ні з ким не сварилась. Була, як то кажуть, медиком від Бога. Таких людей насправді дуже мало.
А ще вона дуже любила біг. Кожного ранку та вечора пробігала по десять кілометрів. За це командир часто ставив її у приклад іншим бійцям. І деякі воїни, дивлячись на мотивовану дівчину, теж починали заняття бігом".
Кожного ранку та вечора пробігала по десять кілометрів. За це командир часто ставив її у приклад іншим бійцям.
Євгенія планувала вступити до академії Сухопутних військ у Львові. Перша спроба була невдалою. А цього року вона успішно склала іспити і чекала на виклик для перевірки рівня фізичної підготовки.
"Женя гарно підготувалась і мала бездоганну характеристику від командування бригади, тож сумніву не було — вона навчатиметься в академії і стане офіцеркою, — каже подруга. — Ще вона планувала купити будиночок у тихій місцині, де можна було б спокійно малювати картини..."
Наприкінці травня бойова медичка Євгенія Семененко виїхала забирати поранених побратимів у Донецькій області.
"Одного "трьохсотого" екіпаж Жені довіз у безпечне місце, і вони рушили по іншого, — згадує подруга. — Але у той момент у машину поцілила ракета рашистів. Крім Жені, загинув водій. Ховали її як наречену — в білій сукні — у рідній Боромлі з військовими почестями.
Якось вона сказала мені, що війна — це квиток в один кінець".
Читайте найважливіші новини для українців про життя у Польщі у нашому телеграм-каналі та на сторінці у фейсбук.
